Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Полтавського інституту агропромислового виробництва імені М.І. Вавілова Української академії аграрних наук до ОСОБА_1, Полтавського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку; за позовом ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Державного підприємства "Дослідне підприємство "Степне" Полтавського інституту агропромислового виробництва імені М.І. Вавілова Української академії аграрних наук про вселення в гуртожиток за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2007 року,

Державне підприємство "Дослідне господарство "Степне" Полтавського інституту агропромислового виробництва імені М.І. Вавілова Української академії аграрних наук (далі – ДП ДГ "Степне" ПІАВ ім. М.І. Вавілова УААН) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання такою, то втратила право користування жилим приміщенням гуртожитку АДРЕСА_1

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги.

Остаточно позивач просив на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України визнати ОСОБА_1. та її неповнолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, такими, що втратили право користування жилим приміщенням кімнати в гуртожитку АДРЕСА_1 та зобов’язати Полтавський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області зняти відповідачку разом з неповнолітньою донькою з реєстраційного обліку за адресою спірного жилого приміщення на підставі ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Позивачка зазначала, що ОСОБА_1, яка перебувала у трудових відносинах з підприємством з 3 травня 1994 року до 12 жовтня 1998 року, на підставі рішення профспілкового комітету від 8 лютого 1995 року була надана для проживання разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_2 кімната в гуртожитку по АДРЕСА_1

З осені 2003 року відповідачка з неповнолітньою донькою не проживала в спірному жилому приміщенні, не вживала ніяких дій для вселення, оскільки разом з чоловіком ОСОБА_1. проживала в іншому місці – за адресою АДРЕСА_2, тому у неї відсутні підстави для користування спірним жилим приміщенням відповідно до ст. 125 та ч. 2 ст. 132 ЖК України.

ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом до ДП ДГ "Степне" ПІАВ ім. М.І. Вавілова УААН своїх інтересах та інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2, в якому після уточнення просила вселити її та неповнолітню доньку в гуртожиток, розташований у будинку АДРЕСА_1

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2007 року позов ОСОБА_1. у своїх інтересах і а в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 задоволено. Вселено ОСОБА_1. та неповнолітню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в гуртожиток, розташований у будинку АДРЕСА_1 У задоволенні позовних вимог ДП ДГ "Степне" ПІАВ імені М.І. Вавілова УААН відмовлено в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2007 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2007 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ДП ДГ "Степне" ПІАВ імені М.І. Вавілова УААН задоволено. Визнано ОСОБА_1. та неповнолітню ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Зобов’язано Полтавський РВ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1. та неповнолітню ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 У задоволенні позову ОСОБА_1., у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права, просить рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2007 року скасувати, залишити в силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2007 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з позивачем з 3 травня 1994 року до 12 жовтня 1998 року.

На підставі рішення профспілкового комітету від 8 лютого 1995 року їй була надана для проживання разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в гуртожитку по АДРЕСА_1, де вони проживали до грудня 2003 року.

Скасувавши рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2007 року та задовольнивши на підставі ст. 125, ч. 2 ст. 132 ЖК України позовні вимоги ДП ДГ "Степне" ПІАВ імені М.І. Вавілова УААН про визнання ОСОБА_1. та неповнолітньої ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням гуртожитку та про зобов’язання зняти їх з реєстраційного обліку за адресою гуртожитку; апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не є одинокою особою, оскільки перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, звільнилась з підприємства за власним бажанням та не перебуває з ним в трудових відносинах, тому немає законних підстав для проживання в гуртожитку.

Проте погодитись із таким висновком суду апеляційної інстанції не можна.

Як вбачається із матеріалів справи, ДП ДГ "Степне" ПІАВ імені М.І. Вавілова УААН просило визнати ОСОБА_1. та неповнолітню ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням гуртожитку, з підстав ст. ст. 71, 125 та ч. 2 ст. 132 ЖК України.

Правовідносини щодо збереження за тимчасово відсутніми громадянами права користування жилим приміщенням та порядок визнання громадян такими, що втратили право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки регулюються ст. ст. 71, 72 ЖК України.

Статтею 125 ЖК України передбачені випадки, у яких мешканці службових приміщень не підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

А ст. 132 ЖК України регулює питання виселення мешканців гуртожитків із займаного жилого приміщення.

Скориставшись передбаченим ст. 309 ЦПК України правом скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 316 ЦПК України невірно встановив зміст позовних вимог ДП ДГ "Степне" ПІАВ імені М.І. Вавілова УААН, не зясував характер правовідносин, що виникли між сторонами, та застосував норми закону, які регулюють різні види правовідносин.

З урахуванням наведеного ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд першої інстанції повно і всебічно з?ясував обставини, на які сторони посилались як на підстави своїх вимог і заперечень, дослідив надані ними докази та, встановивши поважність причин не проживання ОСОБА_1. та її неповнолітньої доньки в спірному гуртожитку через відсутність опалення, інших комунальних послуг та в подальшому проведення будівельних робіт по реконструкції гуртожитку; та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДП ДГ "Степне" ПІАВ імені М.І. Вавілова УААН про визнання ОСОБА_1. та її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням кімнати в гуртожитку АДРЕСА_1, на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України та про тзобов’язання зняти їх з реєстраційного обліку за адресою спірного жилого приміщення на підставі ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольнивши позов ОСОБА_1. про вселення її разом з неповнолітньою донькою в гуртожиток, розташований у будинку АДРЕСА_1, в порушення ст. ст. 10, 11, 214, 215 ЦПК України, не уточнив зміст заявлених вимог, не встановив обставини, що мають значення для розгляду справи, зокрема стан будинку та наявність кімнат для проживання мешканців гуртожитку, не навів правові підстави задоволення позову про вселення в приміщення гуртожитку без зазначення конкретного жилого приміщення.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1. про вселення її та неповнолітньої доньки в гуртожиток, розташований у будинку АДРЕСА_1, підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2007 року скасувати.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2007 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про вселення її та доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в гуртожиток, розташований у будинку АДРЕСА_1, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.