Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2007 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що 13 травня 2006 року відповідач, який є її сусідом і з яким вона перебуває в конфліктних стосунках, завдав їй тілесних ушкоджень, у зв’язку із чим вона перебувала на стаціонарному лікуванні.

Посилаючись на те, що нею понесені значні витрати на лікування, а також на те, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 1 806 грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 тис. грн. – моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2007 року, позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 806 грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 200 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення й задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що неправомірними діями відповідача позивачці ОСОБА_1 завдано матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Статтею 1167 ЦК України передбачені підстави відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини особи, неправомірними діями якої заподіяна моральна шкода іншій особі.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що він не причетний до факту заподіяння тілесних ушкоджень позивачці, оскільки не завдавав їй ніяких ударів, що підтверджується постановою від 17 травня 2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю складу злочину. Крім того, позивачкою не надано будь-яких доказів того, що вона купувала та приймала призначені їй лікарем ліки.

У порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув; заперечень відповідача належним чином не перевірив; не зазначив у рішенні з посиланням на відповідні докази, чим підтверджується факт нанесення ОСОБА_2 позивачці тілесних ушкоджень; не з’ясував дійсної вартості лікування позивачки; узагалі не вмотивував і не обґрунтував свого висновку щодо наявності підстав для відшкодування ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 й відповідно розміру такого відшкодування.

Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.