розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори № 1 (далі – КП ЖЕК № 1) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди й за позовом ОСОБА_2 до КП ЖЕК № 1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У жовтні 2000 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до КП ЖЕК № 1 про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що в серпні 2000 року його квартира АДРЕСА_1 була залита дощовими водами з вини відповідача, оскільки працівники КП ЖЕК № 1, ремонтуючи покрівлю будинку, порушили правила проведення ремонтних робіт і не забезпечили цілісність покрівлі по закінченню ремонту; внаслідок залиття пошкоджено квартиру та майно, що знаходилося в ній, чим йому завдана матеріальна шкода.

Позивач під час розгляду справи доповнив позов і просив стягнути з відповідача 10 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 тис. грн. за завдану моральну шкоду.

Справа судами розглядалася неодноразово.

У березні 2008 року ОСОБА_2. пред’явила позов до КП ЖЕК № 1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, з вини відповідача зазначена квартира в серпні 2000 року була залита дощовими водами, а в жовтні 2003 року та в листопаді 2003 року квартиру двічі було залито з вини КП ЖЕК № 1 у зв’язку з проведенням робіт із обслуговування системи центрального опалення; в результаті систематичного залиття пошкоджено її квартиру та майно, їй завдана матеріальна та моральна шкода.

ОСОБА_2. просила стягнути з відповідача 70 тис. грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 20 тис. грн. за завдану моральну шкоду.

Судом зазначені позови об’єднано в одне провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1. помер, і ухвалою Феодосійського міського суду від 23 червня 2008 року провадження в справі за його позовом закрито.

Рішенням Феодосійського міського суду від 10 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2008 року, в задоволенні позову ОСОБА_2. відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_2. та в її інтересах ОСОБА_3 просять скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 з серпня 1998 року на праві власності належить ОСОБА_2., у серпні 2000 року, в жовтні та листопаді 2003 року мали місце факти залиття зазначеної квартири, в результаті чого квартира та речі, що знаходилися в ній, були пошкоджені.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що ОСОБА_2. завдана матеріальна шкода з вини відповідача, однак вона пропустила визначений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року та статтею 257 ЦК України строк на звернення до суду з позовом.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до частин другої та третьої статті 79 ЦК УРСР 1963 року по спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням зобов’язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Після перериву перебіг строку позовної давності починається спочатку; час, що минув до перериву, до нового строку не зараховується.

Заперечуючи проти позову, відповідач просив застосувати до вимог ОСОБА_2. позовну давність, посилаючись на пропуск нею строку на звернення до суду, при цьому визнав факти залиття квартири.

КП ЖЕК № 1 також зазначало, що підприємство частково відшкодувало завдану позивачці шкоду: провело ремонт у квартирі, замінило двері та вікна.

Установивши наявність таких обставин, суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску ОСОБА_2. строку на звернення з позовом, але не перевірив чи не переривався строк позовної давності з огляду на положення статті 79 ЦК УРСР 1963 року та пояснення самого відповідача.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційних скарг, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_2 та в її інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду від 10 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.