Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Луганській області (далі – УСБУ в Луганській області), Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, Державного казначейства України, третя особа - прокуратура Луганської області, про стягнення втраченого доходу, відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами УСБУ в Луганській області, прокуратури Луганської області та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 6 листопада 2008 року й ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 11 березня 2009 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що працює приватним нотаріусом Луганського нотаріального округу. 7 серпня 1997 року УСБУ в Луганській області йому було незаконно пред’явлено звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 167 КК України, із застосування запобіжного заходу – підписки про невиїзд; 6 листопада 1997 року за поданням слідчого його було відсторонено від посади приватного нотаріуса; 14 червня 2001 року кримінальну справу закрито за недоведеністю його участі в скоєнні злочину. Посилаючись на те, що майже чотири роки незаконно знаходився під слідством, відносно нього здійснені зазначені вище незаконні дії, просив відшкодувати йому втрачену частину доходу від приватної нотаріальної діяльності з урахуванням індексу інфляції в розмірі 401 295 гривень 43 копійок і завдану моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 6 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 11 березня 2009 року, позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Державного казначейства України в особі Головного управління Державного казначейства України у Луганській області за рахунок коштів Державного бюджету України зі спеціально визначених для цього рахунків для відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, на користь ОСОБА_1 209 914 гривень на відшкодування матеріальної шкоди і 50 000 гривень моральної шкоди.

УСБУ в Луганській області, прокуратура Луганської області та Головне управління Державного казначейства України у Луганській області звернулися до Верховного Суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач ОСОБА_1 має право на стягнення компенсації втрати частини грошового доходу як неодержаної заробітної плати за час відсторонення від посади нотаріуса відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строку їх виплати" (2050-14) з урахуванням індексу інфляції. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із розміру шкоди, доведеного позивачем.

Проте погодитись із висновками у частині відшкодування втраченого грошового доходу не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.п. 1, 5 ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі – Закон від 1 грудня 1994 року) у випадках, передбачених ст. 1 цього Закону, громадянинові відшкодовується, зокрема, заробітна плата та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, та моральна шкода.

Згідно зі ст. ст. 11, 12 Закону від 1 грудня 1994 року та п.п. 11, 12 Положення про застосування Закону України від 4 березня 1996 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" у разі закриття кримінальної справи за недоведеністю участі громадянина у вчиненні злочину слідчий зобов’язаний роз’яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди. Розмір відшкодування шкоди, зазначеної, зокрема, у п. 1 ст. 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи попереднього слідства, про що виносять постанову. У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду.

Таким чином, оскільки визначення розміру втраченого грошового доходу належить до компетенції інших органів, а не суду, то в суду першої інстанції не було підстав для відкриття провадження у справі в цій частині, а помилково відкривши провадження в цій частині, повинен був таке провадження у справі закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Щодо визначеного розміру моральної шкоди на користь позивача, то в цій частині судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства та роз’ясненням, що містяться в п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , тому відповідно до вимог ст. 337 ЦПК України підстави для скасування рішення суду в цій частині відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 340 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги управління Служби безпеки України в Луганській області, прокуратура Луганської області та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 6 листопада 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 11 березня 2009 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 про відшкодування втрачених грошових доходів скасувати й провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині – судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.