Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, визнання майна об’єктом спільної сумісної власності та його поділ, визнання договору дарування недійсним, переведення прав і обов’язків покупця за договором купівлі-продажу за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 1 вересня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, визнання майна об’єктом спільної сумісної власності та його поділ, визнання договору дарування недійсним, переведення прав і обов’язків покупця за договором купівлі-продажу.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 3 червня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? ідеальну частку земельних ділянок площею 862 кв. м та 430 кв. м, що знаходяться відповідно на АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? ідеальну частку 41/100 житлового будинку № 2 з відповідною частиною надвірних споруд та будівель по АДРЕСА_1 2 в місті Ковелі Волинської області. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 6 210 грн. 50 коп. грошової компенсації частки в праві спільної сумісної власності на майно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 1 вересня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати постановлену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд помилково виходив із того, що суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі в якості співвідповідачів спадкоємців дарувальника за договором дарування від 31 січня 2003 року, продавця та покупця майна за договором купівлі-продажу від 22 січня 2003 року, яке позивач просив визнати спільною сумісною власністю подружжя та перевести на нього права й обов’язки покупця за вказаним договором.

Такий висновок суду ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Стаття 311 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду та передачі справи на новий розгляд.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, яким керувався суд апеляційної інстанції, рішення суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Проте з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішувалися. У зазначеній частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції безпідставно послався на п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, тому колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, отже, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Волинської області від 1 вересня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.