Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком, відшкодування матеріальної і моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 23 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 6 лютого 2007 року,

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні жилим АДРЕСА_1.

Позивачка зазначала, що відповідачка, яка є власником суміжної земельної ділянки та жилого АДРЕСА_2, збудувала на межі земельних ділянок вбиральню та вигрібну яму без дотримання технічних норм, води з якої руйнують її будинок.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_6 просила усунути перешкоди в користуванні жилим будинком шляхом зобов'язання відповідачки перенести вигрібну яму з межі земельної ділянки в інше місце та стягнути з відповідачки на її користь 1 554 грн. 74 коп. матеріальної шкоди на ремонт будинку та 1 000 грн. на відшкодування заподіяної такими діями відповідачки моральної шкоди.

Не погодившись з пред'явленим позовом, ОСОБА_7 подала зустрічний позов до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

ОСОБА_7 свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_6 самовільно зайняла частину належної їй земельної ділянки площею 10, 47 кв. м та користується нею, у зв’язку з чим просила зобов’язати ОСОБА_6 перенести огорожу на межу відповідно до плану, а також стягнути з відповідачки на її користь 400 грн. матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням бетонної доріжки, та 4 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями ОСОБА_6

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 23 листопада 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 6 лютого 2007 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Усунено ОСОБА_6 перешкоди в користуванні жилим АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_7, зобов’язано останню перенести вигрібну яму, розташовану на земельній АДРЕСА_2, з границі ділянки в інше місце. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 014 грн. 74 коп. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 1 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_6 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 23 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 6 лютого 2007 року скасувати, провадження у справі закрити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 2 серпня 1994 року та технічного паспорту власником жилого АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці площею 475 кв.м, є ОСОБА_8, чоловік ОСОБА_6

АДРЕСА_2 та надвірні будівлі, розташовані на земельній ділянці площею 536 кв. м, на підставі договору дарування від 31 березня 1986 року належать на праві власності ОСОБА_7

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про зобов’язання ОСОБА_7 перенести вигрібну яму, розташовану на земельній АДРЕСА_2, з границі ділянки в інше місце та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про зобов’язання ОСОБА_6 перенести огорожу на межу відповідно до плану, суд виходив з того, що фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 на 11 кв. м менше планової, фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 в м. Херсоні перевищує планову на 6, 3 кв. м, а вигрібна яма, розташована на земельній АДРЕСА_2, не відповідає вимогам герметичності, побудована з порушенням п. 2.17 74.86-ж Державних будівельних норм ДБН-79-92 "Жилі будинки для індивідуальних забудовників України", затверджених наказом Держкомбуду України від 24 березня 1992 року № 37 (v0037481-92) , що є причиною руйнування житлового АДРЕСА_1.

Проте з таким висновком суду повністю погодиться не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та суд дійшов його з порушенням вимог ст. ст. 10, 212, 213, 215 ЦПК України, без всебічного та повного з?ясування обставин справи.

Згідно з висновком № 84/04 судової будівельно-технічної експертизи від 23 грудня 2004 року та висновком № 970 повторної судової будівельно-технічної експертизи від 24 травня 2006 року існуючи межі земельних АДРЕСА_1 не відповідають плану відводу 1954 року з урахуванням рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Херсона від 13 листопада 1987 року про додаткове закріплення земельної ділянки площею 41 кв. м. за власником жилого будинку по АДРЕСА_1.

У висновку № 970 повторної судової будівельно-технічної експертизи від 24 травня 2006 року також вказано, що фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 перевищує виділену на 1, 41 кв.м, а фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 перевищує виділену на 26, 47 кв.м. Для визначення причин відхилення фактичних розмірів вказаних земельних ділянок від планових необхідно провести геодезичну зйомку всього кварталу.

Внаслідок проведеного у 1954 році обміру земельних ділянок кварталу № 633, де розташовані спірні земельні ділянки, виявлено фактичні надлишки площі деяких земельних ділянок по пров. Консервному у м. Херсоні, в тому числі і земельної ділянки № 29 (на 13, 1 кв. м) та земельної ділянки № 25 (на 6, 3 кв. м.), які є суміжними до земельної ділянки № 27.

Рішенням Херсонської міської ради депутатів трудящих від 17 листопада 1954 року № 1227 виявлені надлишки земельних ділянок залишені у тимчасове користування землекористувачів.

За таких обставин без встановлення дійсних меж суміжних земельних ділянок, в тому числі і на підставі даних земельно-кадастрової документації, правомірності користування ОСОБА_7 земельною ділянкою розміром 563 кв. м та причин невідповідності фактичних розмірів земельної АДРЕСА_1 плану відводу є передчасним висновок про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 про зобов?язання ОСОБА_6 перенести огорожу.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про зобов’язання ОСОБА_7 перенести вигрібну яму, суд не встановив причину руйнування будинку, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1, не усунув суперечності у висновках судової будівельно-технічної експертизи від 23 грудня 2004 року та повторної судової будівельно-технічної експертизи від 24 травня 2006 року щодо причин такого руйнування та не дав оцінку цим суперечностям.

Так, відповідно до висновку № 84/04 судової будівельно-технічної експертизи від 23 грудня 2004 року вигрібна яма на земельній АДРЕСА_2 побудована з порушенням будівельних норм щодо відстані від неї до житлового будинку № 27 та не відповідає технічним умовам щодо герметичності, що виключає її експлуатацію.

Згідно з висновком № 970 повторної судової будівельно-технічної експертизи від 24 травня 2006 року причиною порушень конструкцій житлового АДРЕСА_1 може бути часткова відсутність відмостки або сточні води вигрібної ями на суміжній земельній ділянці № 25-а, використання в будівництві неякісних будівельних матеріалів або порушення технологій при виконанні будівельних робіт. У висновку вказано про неможливість визначення відповідності вигрібної ями на земельній АДРЕСА_2 вимогам санітарних норм через відсутність довідки Інспекції з контролю за станом благоустрою про її санітарний стан. Зроблено висновок про можливість усунення можливих порушень прав власника будинку № 27 шляхом зобов'язання ОСОБА_7 або привести вигрібну яму у відповідний технічний стан з отриманням акту періодичної перевірки її на герметичність або перенести цю яму в інше місце на своїй земельній ділянці.

Разом з тим, повторною судовою будівельно-технічною експертизою встановлено невідповідність фактичного місця розташування житлового АДРЕСА_1 місцю, визначеному в акті відводу.

Не встановивши причину порушень конструкцій житлового АДРЕСА_1, суд не встановив факту порушень прав ОСОБА_6 внаслідок дій ОСОБА_7, що є підставою задоволення пред?явлених ОСОБА_6 вимог.

Крім того, розглянувши спір щодо користування суміжними земельними ділянками та розташованими на них будівлями, суд, у порушення вимог ст. 33 ЦПК України, не залучив до участі в справі ОСОБА_8, який є власником жилого АДРЕСА_1 та ухвалив рішення, яке стосується його інтересів.

Апеляційний суд не звернув увагу на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального й процесуального права та залишивши без змін ухвалене у справі рішення, сам порушив вимоги ст. 308 ЦПК України.

Оскільки порушення наведених вимог закону допущені судами як першої так і апеляційної інстанції, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 6 лютого 2007 року та рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 23 листопада 2006 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.