Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І.,

Мазурка В.А., Романюка Я.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2008 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що в 2006 році він був головою обласної територіальної виборчої комісії, а ОСОБА_4 був членом цієї ж комісії.

17 квітня 2006 року ОСОБА_4 у приміщенні редакції "Народне слово" організував та провів прес-конференцію для місцевих засобів масової інформації, під час якої поширив інформацію про те, що він грубо порушував Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради України і Автономної Республіки Крим, місцевих рад, селищних та міських голів" (2487-17) , присвоїв кошти, відмовлявся звітувати перед членами комісії, а тому повинен сидіти в тюрмі. Зазначена інформація була також опублікована в прес-релізі та розповсюджена місцевими засобами масової інформації.

ОСОБА_3 просив визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_4, зобов’язати ОСОБА_4 спростувати зазначену недостовірну інформацію відносно нього та стягнути із ОСОБА_4 на його користь на відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 серпня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 2 500 грн.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 серпня 2007 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи; висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 не довів і не надав доказів того, що відомості про ОСОБА_3, поширені в прес–релізі, відповідають дійсності, тому поширенням такої інформації ОСОБА_4 завдав ОСОБА_3 моральної шкоди.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 3, 10 Конституції України честь та гідність людини визнаються в Україні одними з найвищих соціальних цінностей.

Разом з тим ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 (v_001700-09) "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України "Про пресу", ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов’язок відшкодувати моральну шкоду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що 17 квітня 2006 року в приміщенні редакції газети "Народне слово" громадянським рухом "Чиста Україна" було організовано та проведено прес-конференцію для місцевих засобів масової інформації, на якій ОСОБА_4 висловлювалися оціночні судження, що ОСОБА_3 грубо порушував Закон України"Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних та міських голів" (2487-17) , присвоїв кошти, відмовився звітувати перед членами комісії, а тому повинен сидіти в тюрмі. Зазначені висловлювання опубліковані в прес-релізі та були розповсюджені громадянським рухом "Чиста Україна" у місцевих засобах масової інформації.

Проте, переглядаючи справу, апеляційний суд неповністю визначився з характером поширеної ОСОБА_4 інформації на прес-конференції для місцевих засобів масової інформації, яка була опублікована в прес-релізі та розповсюджена в місцевих засобах масової інформації; не розмежував оціночних суджень ОСОБА_4 від поширених ним фактичних даних, що не є достовірними й підлягають спростуванню відповідно до вимог ст. 277 ЦК України, а в рішенні не зазначив, правдивість яких фактичних даних ОСОБА_4 був зобов’язаний довести, але не довів та не надав доказів.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303 ЦПК України, ґрунтуючись на тих самих доказах, належним чином не спростував висновків суду першої інстанції, у зв’язку із чим не виконав покладених на нього законом процесуальних обов’язків.

З огляду на викладене ухвалене рішення апеляційного суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2008 року задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.