Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина – ОСОБА_8, про стягнення суми за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 10 серпня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 грудня 2007 року,

6 липня 2007 року зареєстрована в суді позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про стягнення 101 000 гривень боргу за письмовим договором позики від 20 листопада 2005 року.

В зв’язку зі смертю позичальника, яка сталася 15 червня 2006 року, ОСОБА_6 у порядку ст.ст. 118- 120 ЦПК України пред’явив уточнені вимоги до його спадкоємців: дружини, ОСОБА_10, і неповнолітнього сина, ОСОБА_8, які вступили в спадщину згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 5 травня 2007 року, про стягнення суми за договором позики, посилаючись на те, що 20 листопада 2005 року між ним і ОСОБА_9 укладено в письмовій формі договір позики, відповідно до якого ОСОБА_6 передав ОСОБА_9 101 000 гривень, що є еквівалентною 20 000 доларів США, а останній взяв на себе зобов’язання повернути борг протягом року, сплачуючи до 20 числа кожного місяця 5% від суми займу, кінцевий термін повернення боргу – 20 листопада 2006 року. На неодноразові звернення позивача відповідачка, обіцяючи повернути борг, так і не повернула його.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 серпня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 3 грудня 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу у розмірі 101 000 гривень, 1 010 гривень судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування судових рішень з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з правилами ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_10 указувала, що позивач знав про смерть позичальника, однак звернувся до суду з пропуском установленого ч. 2 ст. 1281 ЦК України строку для пред’явлення вимог до спадкоємців померлого.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між позивачем та ОСОБА_9 20 листопада 2005 року був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав, а ОСОБА_9 прийняв кошти в сумі 101 000 гривень строком до 20 листопада 2006 року.

Оскільки до виконання зобов’язання ОСОБА_9 помер, то відповідно до ст. 1282 ЦК України зобов’язання покладається на спадкоємця ОСОБА_7

Однак з такими висновками погодитись не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням вимог матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 10, ст. 57 ЦПК України суд повинен сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню прав осіб, які беруть участь у справі, у випадках, встановлених цим Кодексом, а також встановлювати наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, зокрема, на підставі висновків експерта.

Приймаючи договір займу як доказ укладення договору позики, суд першої інстанції за наявності заперечень відповідачки щодо погашення боргу та оспорювання підпису позикодавця, призначив у справі почеркознавчу експертизу, зазначивши в ухвалі документи, які необхідно надати експерту.

З висновку почеркознавчої експертизи вбачається, що встановити, ким виконаний підпис на договорі займу, не виявляється можливими, оскільки недостатньо інших зразків почерку та підпису ОСОБА_9, щоб провести порівняння.

За наявності даного висновку ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 4 ст. 10, ст. 57 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи та не обговорив питання про проведення повторної експертизи, хоча з’ясування зазначених обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, як убачається з тексту позовної заяви, ОСОБА_6 пред’явив позов до спадкоємців ОСОБА_9, зокрема: ОСОБА_7 і ОСОБА_8, в інтересах якого діє ОСОБА_7

Суд першої інстанції, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, позов задовольнив частково, стягнувши всю суму боргу за договором позики з відповідачки ОСОБА_7. і відмовивши в задоволенні позову до ОСОБА_8. При цьому всупереч ст. 215 ЦПК України суд першої інстанції не навів мотивів, чому він дійшов такого висновку.

Апеляційний суд не звернув уваги, що позов пред’явлений до неповнолітньої особи, однак представника органу опіки та піклування, який брав участь у справі, у судові засідання не викликав і всупереч вимогам ст. 315 ЦПК України не навів мотивів, з яких не взяв до уваги доводи ОСОБА_7. про безпідставність задоволення позову до неї та відмови в задоволенні позову до ОСОБА_8

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Усупереч вимогам цієї норми права суд першої інстанції не з’ясував вартість майна, прийнятого в спадщину відповідачкою.

Апеляційний суд, зазначаючи в своїй ухвалі, що відповідачка ОСОБА_7 прийняла спадщину вартістю 200 000 гривень, що відповідає межам боргу, при цьому послався як на доказ на витяг зі спадкового реєстру.

Проте у витязі зі спадкового реєстру не зазначена сума прийнятого у спадщину майна.

Разом з тим на а.с. 78 міститься копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2006 року, виданого ОСОБА_7, в якій зазначена оцінка спадкового майна – 72 068 гривень 50 копійок, чого недостатньо для відшкодування боргу за договором позики.

Ці обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Оскільки судами неправильно застосовані норми матеріального права та допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то, ураховуючи вимоги ст. 338 ЦПК України, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно з’ясувати характер спірних правовідносин, права та обов’язки сторін у справі та ухвалити у справі законне й обґрунтоване судове рішення

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 10 серпня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 грудня 2007 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.