Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до житлової комісії Кременчуцького гарнізону, третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави, про визнання рішення протиправним та його скасування, за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 8 січня 2009 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що проходив контрактну військову службу в різних військових частинах і перебував на квартирному обліку, як особа, що потребує покращення житлових умов.

Після звільнення з військової служби в запас, в зв’язку зі скороченням штату, був направлений для постановлення на військовий облік до Кременчуцького об’єднаного міського військового комісаріату Полтавської області (далі – КОМВК). У м. Кременчуці Полтавської області зареєструвався як військовослужбовець запасу за адресою військової частини А1546, а фактично проживав у своїх батьків.

Рішенням житлової комісії КОМВК № 111 від 16 березня 2005 року його було зараховано на квартирний облік із 3 лютого 1995 року для позачергового отримання житла в Кременчуцькому гарнізоні, як військовослужбовця, що був звільнений у зв’язку зі скороченням штату із залишенням на квартирному обліку для отримання житла за рахунок фондів Міністерства оборони (далі – МО) України.

Однак, рішенням житлової комісії Кременчуцького гарнізону № 4 від 1 квітня 2005 року йому відмовлено в зарахуванні в чергу безквартирних Кременчуцького гарнізону.

Оскільки це рішення суперечить вимогам закону та порушує його права, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 1 квітня 2005 року в частині відмови у його внесенні до списку безквартирних Кременчуцького гарнізону; зобов’язати житлову комісію Кременчуцького гарнізону усунути перешкоди в реалізації його права на отримання житла за рахунок фондів МО України в Кременчуцькому гарнізоні шляхом внесення його в списки безквартирних Кременчуцького гарнізону з включенням у загальну чергу з 3 лютого 1995 року.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 8 січня 2009 року, позов задоволено: рішення житлової комісії Кременчуцького гарнізону від 1 квітня 2005 року в частині відмови внести ОСОБА_1. до списку безквартирних Кременчуцького гарнізону визнано неправомірним і скасовано; зобов’язано житлову комісію Кременчуцького гарнізону внести позивача до списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов за рахунок фондів МО України з включенням у загальну чергу з 3 лютого 1995 року.

В обґрунтування касаційної скарги Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позов пред’явлено до належного відповідача.

Проте погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до ст. 28 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні та юридичні особи.

Вбачається, що ОСОБА_1 пред’явлено позов до житлової комісії Кременчуцького гарнізону.

Відповідно до п. 9 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України від 3 лютого 1995 року № 20 (z0043-95) , чинного на час виникнення спірних правовідносин, житлові комісії утворюються з метою правильного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та використання жилої площі у гарнізонах та військових частинах, відповідно до наказу МО України від 17 листопада 1992 року № 193 із змінами та доповненнями, внесеними наказом МО України від 27 травня 1993 р. № 114.

За змістом зазначеної норми житлові комісії створюються у гарнізонах та військових частинах, здійснюють функції обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, не є юридичними особами, а тому не наділені цивільною процесуальною правоздатністю й відповідно не можуть бути стороною у цивільній справі.

Проте, місцевий суд на зазначене уваги не звернув і в порушення вимог процесуального закону не залучив до участі у справі належного відповідача.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, в порушення вимог ст. 303 ЦПК України, цю обставину також залишив поза увагою.

З огляду на наведене, ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 8 січня 2009 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.