розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відкритого акціонерного товариства "Ерсте-Банк", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання кредитного договору недійсним за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Ерсте-Банк" (далі – ВАТ "Ерсте-Банк") на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 2 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2009 року,

У квітні 2009 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 5 липня 2006 року ОСОБА_4 уклав із відкритим акціонерним товариством"Акціонерний комерційний банк "Престиж" (нині – ВАТ "Ерсте-Банк") кредитний договір на суму 500 тис. доларів США терміном на 36 місяців зі сплатою 12,5 відсотків річних. Вказувала, що перебуває з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. Оскільки, укладаючи кредитний договір, ОСОБА_4 діяв без її письмової згоди, просила суд визнати цей договір недійсним на підставі ст. 65 СК України та ст. 215 ЦК України.

Рішенням Васильківського міжрайонного суду Київської області від 2 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2009 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ВАТ "Ерсте Банк" просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбу з 5 серпня 1995 року.

19 жовтня 2007 року шлюб між ними було розірвано.

5 липня 2006 року ОСОБА_4 уклав із відкритим акціонерним товариством"Акціонерний комерційний банк "Престиж" (далі – ВАТ АКБ "Престиж") кредитний договір, відповідно до умов якого отримав кредит в розмірі 500 тис. доларів США з виплатою 12,5 відсотків річних із кінцевим терміном погашення кредиту до 5 липня 2009 року (а.с. 7-9).

Станом на 16 січня 2009 року заборгованість за кредитом складає 45 732, 09 доларів США, а залишок становить 124 970 доларів США (а.с. 24).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваний кредитний договір укладено з порушенням ст. 65 СК України без письмової згоди дружини ОСОБА_4 – ОСОБА_3, що є підставою для визнання цього договору недійсним згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Однак з висновком судів не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що предметом кредитного договору є грошові кошти, а кредитодавцем – фінансова установа.

Таким чином, у розумінні ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитом є надання коштів у позику, що є одним із видів фінансової послуги.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 на підставі ч. 3 ст. 65 СК України та ст. 215 ЦК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір кредиту є угодою щодо розпорядження спільним майном подружжя, яка потребує письмової згоди іншого із подружжя.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (ч. 3 ст. 65 СК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Застосовуючи до правовідносин сторін зазначені правові норми суд не звернув уваги на те, що вони регулюють відносини? які стосуються розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є угодою про отримання у власність грошових коштів і не створює обов’язків для другого із подружжя, а лише для ОСОБА_4, як сторони договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Ухвалюючи рішення, суд, крім того, у порушення норм ст. 213, 214 ЦПК України не встановив, у чому саме полягають ці порушення прав ОСОБА_3, зважаючи на те, що 19 жовтня 2007 року шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було розірвано та що позов нею було подано після припинення сімейних відносин.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Ерсте-Банк" задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 2 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.