ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2009 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Барсукової В.М.,
Григор’євої Л.І.,
Косенка В.Й.,
Луспеника Д.Д.-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до статутного територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця" (далі – СТГО "Південна залізниця") про усунення перешкод у виконанні трудових обов’язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою СТГО "Південна залізниця" на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що він знаходиться в трудових відносинах із СТГО "Південна залізниця", але з 7 березня 2007 року його було безпідставно відсторонено від роботи, а тому просив усунути будь-які перешкоди у виконанні ним трудових обов’язків і стягнути моральну шкоду в розмірі 3 000 гривень та витрати у справі.
У березні 2007 року представник позивача за дорученням доповнив позовні вимоги й просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1. невиплачену заробітну плату з 7 березня 2007 року за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 15 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2007 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 5 135 гривень 31 копійку середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи та 100 гривень моральної шкоди.
СТГО "Південна залізниця" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційна інстанція виходила з того, що відповідач у порушення вимог ст. 46 КЗпП України відсторонив ОСОБА_1. від виконання службових обов’язків, а оскільки позивач відповідно до наказу № 516\ос від 6 липня 2007 року звільнений з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України внаслідок недостатньої кваліфікації, СТГО "Південна залізниця" повинне виплати йому заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту відсторонення до моменту звільнення. Відповідач також повинен виплати позивачеві моральну шкоду, завдану йому в результаті порушення його трудових прав, яка визначена в розмірі 100 гривень.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить обставинам справи, наданим сторонами доказам і нормам матеріального права.
Ухвалюючи рішення, апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідно до вимог ст. 46 КЗпП України відсторонення працівника від роботи допускається і в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Із матеріалів справи вбачається, що при прийнятті на роботу ОСОБА_1. надав підроблений документ про свою освіту, хоча однією із вимог при прийнятті на посаду провідника пасажирських вагонів є наявність диплому про отримання відповідної освіти.
Ураховуючи те, що позивач не мав достатньої кваліфікації, був притягнутий до кримінальної відповідальності за підробку диплома про освіту, відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства відсторонив його від роботи, оскільки він не мав документа про спеціальну освіту й не міг працювати провідником пасажирських вагонів, оскільки його робота за своїм характером пов’язана з підвищеним ризиком для здоров’я як самого ОСОБА_1., так і пасажирів. За таких обставин підстав для стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та моральної шкоди немає.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд апеляційної інстанції на вказане увагу не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги та заперечень відповідача, в рішенні не зазначив конкретні обставини й факти, не вказав на порушення норм матеріального права, допущені судом першої інстанції, а лише переоцінив наявні в справі докази і дійшов до помилкового висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Оскільки апеляційною інстанцією помилково скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням без змін рішення місцевого суду.
Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу статутного територіально-галузевого об’єднання "Південна залізниця" задовольнити.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 10 серпня 2007 року скасувати, рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 15 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.В. Гнатенко
Судді:
В.М. Барсукова
Л.І. Григор’єва
В.Й. Косенко
Д.Д. Луспеник