розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі – ЗАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Науково-виробничої дослідної агрофірми (далі – НВДАФ) "Наукова", Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції, приватного підприємства (далі – ПП) "ЛАТ.ПРО" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

У жовтні 2008 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2004 року порушено провадження в справі про банкрутство НВДАФ "Наукова", одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів агрофірми, накладено арешт на усі її активи, заборонено НВДАФ "Наукова" та будь-яким іншим особам відчужувати майнові активи; ЗАТ КБ "ПриватБанк" є головою комітету кредиторів у цій справі й відповідно зацікавлене в збереженні майна боржника, проте банку стало відомо про грубе порушення судової заборони відчуження майнових активів агрофірми, оскільки 21 червня 2004 року НВДАФ "Наукова", від імені якої діяла Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція та за передорученням ПП "ЛАТ.ПРО", без узгодження з арбітражним керуючим Горбом В.А. на товарній біржі "Катеринославська" продала ОСОБА_13 нерухоме майно – комплекс бази відпочинку в с. Піщанка Новомосковського району по вул. Чкалова, 65-а, рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 2 липня 2004 року зазначений договір купівлі-продажу було визнано дійсним. У свою чергу 19 жовтня 2006 року ОСОБА_13 за договором купівлі-продажу продав таке майно ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а вони 26 жовтня 2006 року продали комплекс бази відпочинку ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_12 та ОСОБА_9

Позивач зазначав, що відчуження НВДАФ "Наукова" нерухомого майна та подальший його перепродаж відбувалися з порушенням вимог закону, крім того, ОСОБА_13 ввів покупців за договором від 19 жовтня 2006 року в оману щодо свого права власності на майно, так як рішення Новомосковського міськрайонного суду від 2 липня 2004 року було скасоване ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2005 року.

ЗАТ КБ "ПриватБанк" просило визнати недійсними договір купівлі-продажу нерухомого майна – комплексу бази відпочинку в с. Піщанка Новомосковського району по вул. Чкалова, 65-а, укладений 21 червня 2004 року між НВДАФ "Наукова", від імені якої діяла Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція та за передорученням ПП "ЛАТ.ПРО", і ОСОБА_13, договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, укладений 19 жовтня 2006 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також договір купівлі-продажу комплексу бази відпочинку, укладений 26 жовтня 2006 року між ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_9

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2009 року, зазначений позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_9 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що за заявою ЗАТ КБ "ПриватБанк" ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2004 року порушено провадження в справі про банкрутство НВДАФ "Наукова", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів агрофірми, накладено арешт на майно боржника, заборонено НВДАФ "Наукова" та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника де б воно не знаходилося та в якому б вигляді не було, кредиторські вимоги ЗАТ КБ "ПриватБанк" затверджені господарським судом і на час розгляду справи про визнання недійсними договорів такі вимоги не погашені, НВДАФ "Наукова" перебуває в стадії санації.

Також установлено, що НВДАФ "Наукова" одержала зазначену ухвалу 13 квітня 2004 року, а 20 квітня 2004 року НВДАФ "Наукова" та Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція склали акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу, за яким агрофірма передала податковій інспекції як розпоряднику для продажу в рахунок погашення податкового боргу майно – базу відпочинку в с. Піщанка Новомосковського району по вул. Чкалова, 65-а.

Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція оформила ПП "ЛАТ.ПРО" заявку-доручення про реалізацію бази відпочинку на біржових торгах (цільовому аукціоні) товарної біржі "Катеринославська", 21 червня 2004 року на товарній біржі між ПП "ЛАТ.ПРО", що діяло від імені податкової інспекції та НВДАФ "Наукова", та ОСОБА_13 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку, такий договір нотаріально не посвідчено, за позовом ОСОБА_13 рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 2 липня 2004 року договір купівлі-продажу було визнано дійсним і на підставі такого рішення БТІ зареєструвало право власності ОСОБА_13 на майно, проте зазначене рішення суду скасоване ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2005 року, на час вирішення справи за позовом ЗАТ КБ "ПриватБанк" позов ОСОБА_13 по суті не вирішений.

19 жовтня 2006 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_13 продав базу відпочинку в с. Піщанка ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які в свою чергу 26 жовтня 2006 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продали комплекс бази відпочинку ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_12 та ОСОБА_9

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що укладений 21 червня 2004 року на товарній біржі між ПП "ЛАТ.ПРО", що діяло від імені податкової інспекції та НВДАФ "Наукова", й ОСОБА_13 договір купівлі-продажу бази відпочинку є недійсним, як укладений із порушенням закону та без відповідних правових підстав, оскільки НВДАФ "Наукова" та Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція були обізнані про порушення провадження в справі про банкрутство НВДАФ "Наукова" й накладення арешту на майно боржника, на час передачі агрофірмою майна податковій інспекції право власності на нього не було зареєстроване за НВДАФ "Наукова", згоди розпорядника майна НВДАФ "Наукова" на відчуження майна одержано не було.

На підставі наведених висновків суд визнав недійсними також договори купівлі-продажу бази відпочинку від 19 жовтня 2006 року та від 26 жовтня 2006 року, посилаючись на те, що договір від 21 червня 2004 року нотаріально не посвідчений, визнається судом недійсним, право власності ОСОБА_13 на базу відпочинку було зареєстроване в БТІ на підставі рішення суду від 2 липня 2004 року, яке на час продажу ним майна вже було скасоване і йому було про це відомо, а тому ОСОБА_13 не мав права продавати майно й відповідно ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не набули права власності на нього, так само з огляду на установлену недійсність договору від 19 жовтня 2006 року є недійсним і договір від 26 жовтня 2006 року, оскільки продавці бази відпочинку за цим договором не набули на неї права власності в зв’язку з неправомірним її відчуженням ОСОБА_13

Також суд зазначив, що положення статті 388 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки вирішується питання лише про визнання недійсними договорів за позовом особи, яка не є власником бази відпочинку.

Проте з такими висновками суду цілком погодитися не можна.

Відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом статті 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Разом із тим реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин і задовольнив позов ЗАТ КБ "ПриватБанк", яке до того ж не є власником бази відпочинку, про визнання недійсними договорів відчуження майна від 19 жовтня 2006 року та від 26 жовтня 2006 року, які були вчинені після недійсного правочину – договору купівлі-продажу від 21 червня 2004 року при тому, що НВДАФ "Наукова" не зверталося до суду з віндикаційним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_9

Крім того, суд фактично встановив, що договори купівлі-продажу бази відпочинку від 19 жовтня 2006 року та від 26 жовтня 2006 року були укладені та нотаріально посвідчені, право власності покупців за такими договорами реєструвалося в БТІ, однак оцінки зазначеним фактам з огляду на положення статей 182, 210, 640, 658 ЦК України не дав і не навів визначених законом мотивів, за якими дійшов до висновку про недійсність зазначених договорів.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційних скарг, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.