Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до садівничого товариства "Ремонтник" про визнання рішення загальних зборів товариства незаконним за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 3 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2008 року,

У травні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що в 1988 році його було прийнято до членів садівничого товариства "Ремонтник" (далі – СТ "Ремонтник") та надано земельну ділянку НОМЕР_1. Рішенням загальних зборів СТ "Ремонтник" від 25 серпня 2007 року його було виключено із членів товариства за несплату внесків і неприйняття участі в благоустрої товариства більше 3 років. Вважає це рішення незаконним, оскільки на загальних зборах товариства були присутні 28 осіб, що не становить 2/3 членів товариства, присутність яких необхідна для правомочності вирішення питань загальними зборами відповідно до п. 21 статуту СТ "Ремонтник".

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконним рішення загальних зборів СТ "Ремонтник" від 25 серпня 2007 року.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 3 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскаржуване рішення загальних зборів СТ "Ремонтник" є правомочним, оскільки присутні на загальних зборах 28 членів товариства представляли на зборах 45 членів товариства, що від 59 (загальної кількості) членів товариства становить 76,3%, тобто більше ніж 2/3 членів товариства.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно з положеннями ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Пунктами 21, 22 статуту СТ "Ремонтник" визначено, що справами садівничого товариства керують загальні збори членів товариства, а в період між зборами – правління товариства. Загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутні не менше 2/3 членів товариства.

У садівничих товариствах, де скликання загальних зборів ускладнене, для вирішення питань до ведення загальних зборів, можуть скликатись збори уповноважених представників. Загальні збори можуть обмежити перелік питань, які підлягають розгляду зборами уповноважених представників. Норми представництва уповноважених представників і порядок їх виборів установлюється правлінням товариства. При цьому один уповноважений представник не може представляти більше трьох членів товариства. Збори уповноважених представників членів товариства правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні не менше 3/4 усіх уповноважених представників.

У протоколі загальних зборів СТ "Ремонтник" від 25 серпня 2007 року № 3 зазначено, що проводяться загальні збори, на яких присутні 28 членів товариства, про уповноважених представників і кого із членів товариства вони представляють не вказано.

На цих зборах вирішувалось питання, зокрема, про виключення із членів товариства за несплату внесків і неприйняття участі в благоустрої товариства більше 3 років 30 членів товариства.

Суд виходив із того, що 25 серпня 2007 року на загальних зборах СТ "Ремонтник" були присутні 28 членів товариства, які також представляли 16 членів товариства на підставі їхніх доручень, що від 59 (загальної кількості) членів товариства становить 76,3%, тобто більше ніж 2/3 членів товариства.

Але з урахуванням того, що 25 серпня 2007 року на загальних зборах СТ "Ремонтник" 28 членів товариства, які також представляли 16 членів товариства, вирішили питання про виключення ще 30 членів товариства, кількість лише цих членів товариства складає 74 особи, що не відповідає встановленій судом загальній кількості членів товариства.

Однак суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України зазначених положень закону, статуту та обставин справи не врахував; не з’ясував належним чином загальної кількості членів СТ "Ремонтник" на час проведення оскаржуваних загальних зборів і кількість 2/3 членів товариства, присутність яких необхідна для правомочності вирішення питань загальними зборами, у зв’язку із чим у достатньому обсязі не визначився, чи був кворум на цих загальних зборах. Дійшовши висновку, що 25 серпня 2007 року на загальних зборах відповідача члени товариства представляли інших членів товариства на підставі їхніх доручень, тобто були уповноваженими представниками, суд не врахував, що відповідно до статуту СТ "Ремонтник" у товаристві проводяться загальні збори, а в разі ускладнення їх скликання – збори уповноважених представників. При цьому суд не з’ясував: які саме збори відбулись 25 серпня 2007 року в СТ "Ремонтник"; чи не обмежені збори уповноважених представників у вирішенні питань, які відносяться до компетенції загальних зборів; норми представництва уповноважених представників і порядок їх виборів, а також необхідної кількості уповноважених представників на зборах для правомочності прийнятих ними рішень.

Крім того, висновок суду про те, що позивач не оспорював факту заборгованості та підстав, що привели до виключення із членів товариства, є помилковим, оскільки в позовній заяві ОСОБА_6 зазначав, що він звертався до голови правління СТ "Ремонтник" із заявою про надання розрахунку заборгованості за користування земельною ділянкою, але йому такий розрахунок наданий не був, у зв’язку із чим він просив суд зобов’язати голову правління СТ "Ремонтник" надати такий розрахунок із метою його оскарження.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 3 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.