розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївка" про визнання договорів оренди земельних часток (паїв) такими, строк дії яких закінчився, і визнання договору оренди земельної ділянки неукладеним за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївка" (далі – ТОВ "Софіївка") на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2007 року,

У серпні 2007 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що батьки ОСОБА_3: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – 20 березня 2003 року та 21 березня 2000 року уклали договір оренди належних їм земельних часток (паїв) з ТОВ "Софіївка" строком на 5 років, а саме до 1 січня 2005 року.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5

8 лютого 2007 року ОСОБА_3 оформила спадщину на земельні частки (паї) своїх батьків та 22 травня 2007 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 14, 44 га. 23 травня 2007 року вона уклала з ОСОБА_4 договір оренди земельної ділянки? який було зареєстровано 8 червня 2007 року.

Указувала, що 12 липня 2007 року відповідач обманним шляхом вимусив підписати з нею договір оренди спірної земельної ділянки, на укладення якого вона не мала наміру, який у встановленому порядку не зареєстрований. Посилаючись на те, що ТОВ "Софіївка" продовжує незаконно користуватися належною ОСОБА_3 земельною ділянкою, просили визнати договори оренди земельних ділянок: від 20 березня 2000 року, укладені ТОВ "Софіївка" з ОСОБА_5, та від 21 березня 2000 року – з ОСОБА_6 такими, строк дії яких закінчився 1 січня 2005 року; договір оренди земельної ділянки від 12 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Софіївка", визнати неукладеним.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2007 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ТОВ "Софіївка" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 8 лютого 2007 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – на земельні частки (паї), що знаходяться на території Софіївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, площею 16 умовних кадастрових гектарів (а.с. 11, 12).

22 травня 2007 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 14, 44 га НОМЕР_1, НОМЕР_2 (а.с. 13).

23 травня 2007 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір оренди зазначеної земельної ділянки на 10 років та 8 червня 2007 року зареєструвала його в Запорізькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за № 240727400014 (а.с. 14-18).

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і є укладеним з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 18 Закону України "Про оренду землі" (161-14) ).

Таким чином, задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір оренди, укладений ОСОБА_3 і ОСОБА_4, є чинним з моменту його державної реєстрації – 8 червня 2007 року.

При цьому суди дійшли правильного висновку про те, що договір оренди від 12 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Софіївка", не набув чинності, оскільки в установленому законом порядку він не зареєстрований.

Що стосується договорів оренди від 20 і 21 березня 2000 року, укладених ТОВ "Софіївка з ОСОБА_6 і ОСОБА_5, то судом зроблено правильний висновок про те, що їх дія припинена у зв’язку із закінченням строку оренди (ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївка" відхилити.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2007 року залишити без змін.