Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Луганської області від 4 грудня 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів.

Зазначала, що з 26 квітня 2004 року вони з ОСОБА_7 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає з нею.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, участі у додаткових витратах на лікування дитини, яка часто хворіє та перебуває на диспансерному обліку, не бере.

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 працює на різних роботах без офіційного оформлення, ОСОБА_6 просила визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, зокрема: на утримання дитини 681 грн., на її утримання 481 грн., а також стягнути з відповідача додаткові витрати на лікування дочки в сумі 1 813 грн. 51 коп. та 2 500 грн. витрат на санаторне лікування.

Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 3 вересня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки в сумі 400 грн. щомісяця, починаючи з 25 лютого 2008 року, і до досягнення повноліття дитиною та аліменти на утримання позивачки в сумі 200 грн. щомісяця, починаючи з 25 лютого 2008 року, до 13 вересня 2009 року; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 додаткові витрати на ОСОБА_9 в розмірі ? частини понесених витрат на лікування в сумі 910 грн. та ? частини передбачуваних витрат на санаторно-курортне лікування в розмірі 1 250 грн., а всього 2 160 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 4 грудня 2008 року зазначене рішення суду в частині вимог про стягнення аліментів і витрат на санаторно-курортне лікування змінено. Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_9, у розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 25 лютого 2008 року, до досягнення дитиною повноліття; у задоволенні вимог про стягнення аліментів на утримання дружини та передбачуваних витрат на санаторно-курортне лікування дитини відмовити. У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу (далі – СК) України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 180 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 184 СК України передбачено підстави визначення аліментів у твердій грошовій сумі, зокрема, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини – до досягнення дитиною трьох років.

За вимогами ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір таких витрат визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Судом установлено, що сторони знаходяться в шлюбі з 26 квітня 2004 роки, від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із позивачкою, оскільки сторони фактично припинили шлюбні відносини й мешкають окремо. Відповідач з червня 2008 року офіційно ніде не працює й не має фіксованого заробітку.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 має право на стягнення з ОСОБА_7 аліментів на утримання дитини й на своє утримання, а також на відшкодування додаткових витрат, пов’язаних із лікуванням дитини. Під час визначення розміру аліментів суд урахував стан здоров’я та матеріальне становище відповідача, наявність у нього дитини від першого шлюбу й непрацездатної матері.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, при встановленні зазначених фактів судом не були порушені норми цивільного процесуального законодавства й правильно застосовані норми матеріального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду Луганської області від 4 грудня 2008 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 4 грудня 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 3 вересня 2008 року.

Ухвала оскарження не підлягає.