розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Шоста Запорізька державна нотаріальна контора – про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2009 року,

У травні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідачка є його рідною сестрою. Їхня мати, ОСОБА_3. померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а їхній батько, ОСОБА_4. – ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Вказував, що він є громадянином Російської Федерації. Посилаючись на те, що йому не було відомо про те, що батьки залишили заповіт на все своє майно на них з відповідачкою у рівних частках, тому він не здійснював дій щодо прийняття спадщини після смерті матері, вважаючи батька єдиним спадкоємцем усього майна, що залишилось після матері.

Після смерті батька, у лютому 2008 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та дізнався про наявність заповіту матері та батька, а також про те, що відповідачка подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після матері, вказавши його як спадкоємця за заповітом, однак не вказавши його місця проживання.

Вважаючи перелічені обставини поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини просив визначити додатковий строк в 1 місяць для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2009 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2009 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України