Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Шишацької районної державної адміністрації, Шишацької районної ради, Шишацької центральної районної лікарні про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 21 січня 2009 року,

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2007 року, її поновлено на посаді головного лікаря Шишацької центральної районної лікарні. Рішення суду до 8 квітня 2008 року відповідачами не виконувалося, чим їй завдано майнової та моральної шкоди. ОСОБА_1 просила стягнути із Шишацької центральної районної лікарні на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, з 7 липня 2006 року до 8 квітня 2008 року, у сумі 53 712 грн. 16 коп.; стягнути з голови Шишацької районної державної адміністрації ОСОБА_2 на її користь 30 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Великобагачанського районного суду від 28 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто із Шишацької районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 45 526 грн. 06 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку із затриманням виконання рішення суду, 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 21 січня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 7 липня 2006 року до 19 лютого 2007 року, апеляційний суд посилався на те, що ОСОБА_1 пропустила без поважних причин строк звернення до суду, а за період з 20 лютого 2007 року до 8 квітня 2008 року - відсутня вина в затримці виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі як з боку Шишацької районної державної адміністрації, так і Шишацької районної ради.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно з п. 5.1 статуту Шишацької центральної районної лікарні, затвердженого головою Шишацької районної ради 24 травня 2005 року, керівництво діяльністю лікарні здійснює головний лікар, який призначається на посаду та звільняється з посади районною радою за поданням районної державної адміністрації після погодження з управлінням охорони здоров'я обласної державної адміністрації. Контракт з головним лікарем на термін від 1 до 4 років оформлює голова районної державної адміністрації згідно з Положенням про порядок призначення та звільнення з посад, укладання контрактів з керівниками підприємств, установ, організацій, що належать до спільної власності територіальних громад Шишацького району, затвердженим сесією Шишацької районної ради від 23 травня 2000 року.

19 лютого 2007 року Великобагачанський районний суд своїм рішенням поновив ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Шишацької центральної районної лікарні.

15 червня 2007 року позивачка звернулась із заявою до голів Шишацької районної ради та Шишацької державної адміністрації про допущення її до виконання службових обов’язків головного лікаря у зв’язку з вступом рішення суду в законну силу, у чому їй було відмовлено. Вона звернулася до підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області із заявою про прийняття до провадження виконавчого листа № 2-23/2007 року, виданого Великобагачанським районним судом, про поновлення її на посаді головного лікаря. 21 червня 2007 року головний державний виконавець ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження, надав строк Шишацькій районній державній адміністрації поновити ОСОБА_1 на займаній посаді до 28 червня 2007 року.

За заявою Шишацької районної державної адміністрації Великобагачанський районний суд 22 серпня 2007 року постановив ухвалу про роз'яснення рішення суду, в якій роз'яснив, що рішення суду підлягає виконанню після розгляду справи апеляційним судом. Рішення суду повинні виконати відповідачі у справі: Шишацька районна державна адміністрація, Шишацька районна рада.

Таким чином, посилання апеляційного суду на те, що обов’язок з виконання рішення суду для Шишацької районної ради виник з 18 лютого 2008 року, та відсутня вина в затримці виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі як Шишацької районної державної адміністрації, так і Шишацької районної ради, є безпідставними.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Викладене свідчить, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до постановлення необгрунтованого рішення.

Разом з тим не можна погодитись із твердженням суду першої інстанції про те, що належним відповідачем у справі повинна бути лише Шишацька районна рада, оскільки обов’язок поновлення на роботі ОСОБА_1 покладено судом як на районну раду, так і на районну державну адміністрацію.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Великобагачанського районного суду від 28 жовтня 2008 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 21 січня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.