Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про перерахунок щомісячних страхових виплат та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2007 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області (далі – ВВД ФСС) при вирішенні питання про перерахунок страхових виплат, які йому сплачуються у зв’язку з втратою професійної працездатності, неправильно застосовується коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати. Замість коефіцієнта зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики застосовується коефіцієнт встановлений постановами правління Фонду.

Посилаючись на зазначене та уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ВВД ФСС на його користь 10312 грн. 48 коп. недоплачених страхових виплат за період з 1 березня 2002 року до 31 жовтня 2006 року та зобов’язати відповідача з 1 листопада 2006 року щомісячно сплачувати йому страхові виплати в розмірі 1474 грн. 39 коп. до наступного перерахунку, а також стягнути з відповідача 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2007 року, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1. 10312 грн. 48 коп. недонарахованих страхових виплат; зобов’язано відповідача сплачувати позивачу з 1 листопада 2006 року до наступного перерахунку по 1474 грн. 39 коп. щомісячно та вирішено питання про судові витрати, а в решті вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування судових рішень в частині стягнення недоплачених страхових виплат та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при нарахуванні позивачу страхових виплат ВВД ФСС неправильно застосувало норми ст. 29 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон № 1105-ХІV (1105-14) ) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та помилково застосував до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, встановлені постановами правління відповідача, а не коефіцієнти росту середньої заробітної плати, затверджені Державним комітетом статистики України.

Однак погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-ХІV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 ст. 16 Закону № 1105-ХІV передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно зі ст. 17 Закону № 1105-ХІV правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-ХІV передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно з п. п. 4.4.2. – 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (v0007583-02) , чинного на час виникнення спірних відносин, при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абзацу 3 ч. 1 ст. 34 Закону № 1105-ХІV, а саме у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв’язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься й у новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (z0715-07) , згідно з п. п. 3.4.4., 3.8.2. якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Указаний Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затверджено відповідно до Закону № 1105-ХІV (1105-14) , зі змінами внесеними Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16) , що набрав чинності 20 березня 2007 року, відповідно до яких п. 7 ч. 7 ст. 17 Закону № 1105-ХІV доповнено абзацом одинадцятим та визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Встановлено, що ВВД ФСС проводились перерахування щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанов правління Фонду: від 14 березня 2002 року № 15 (v0015583-02) (на коефіцієнт 1,193), від 4 березня 2003 року № 3 (v0003583-03) (на коефіцієнт 1,182), від 24 лютого 2004 року № 5 (на коефіцієнт 1,152), від 28 лютого 2005 року № 3 (v0003583-05) (на коефіцієнт 1,238) та від 6 березня 2006 року № 3 (v0003583-06) (на коефіцієнт 1,203), у кожній з яких зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистики України.

Таким чином, проведений ВВД ФСС перерахунок належних ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону, а висновок судів був зроблений з порушенням вимог ч. 2 ст. 29 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Оскільки фактичні обставини справи встановлені судами вірно, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ст. 341 ЦПК України, ухвалені судові рішення в частині задоволених вимог скасувати й постановити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Судові рішення в частинні відмови у стягненні компенсації моральної шкоди не оскаржуються.

Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області задовольнити.

рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2007 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про перерахунок щомісячних страхових виплат відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.