Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів і скасування державного акта на право власності на землю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та скасування державного акта на право власності на землю й за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 3 липня 2009 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору міни від 25 червня 2007 року земельної ділянки площею 3,9022 га на території Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області, укладеного між ОСОБА_3, інтереси якої представляв ОСОБА_4, та ОСОБА_5 й договору купівлі-продажу від 16 серпня 2007 року зазначеної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а також скасування державного акта на право власності на землю, виданого на ім'я останнього. Свої вимоги мотивував тим, що оспорювані правочини були укладені представником із перевищенням наданих повноважень та на підставі недійсних правовстановлюючих документів на землю.

У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору міни від 25 червня 2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який діяв за дорученням в її інтересах з перевищенням наданих повноважень.

У травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просив визнати недійсними договір міни та скасувати державний акт на право власності на землю. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а договір міни земельних ділянок від 17 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за відсутності належним чином оформленого правовстановлюючого документа на земельну ділянку з огляду на неправомірність видачі останнього.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2008 року в задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_3 відмовлено, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯД № 980576-68659 від 16 серпня 2007 року (дублікат державного акта серії ЯД № 720662-65019 від 27 грудня 2006 року) на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства площею 3,9021 га на території Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області на ім'я ОСОБА_3 Визнано недійсним договір міни земельних ділянок, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, від 17 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 4879.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 3 липня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позови ОСОБА_1, ОСОБА_3 задоволено; у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Визнано недійсним договір міни, укладений 25 червня 2007 року між ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_5 Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,90 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області, укладений 16 серпня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який діяв в інтересах ОСОБА_2 Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 945475-71470, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2007 року, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 3,90 га, яка розташована на території Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований 11 вересня 2007 року в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732600290.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 під час укладення 25 червня 2007 року договору міни з ОСОБА_5 діяв із перевищенням повноважень, при тому, що його довірителем - ОСОБА_3 - не відбулося наступного схвалення вчиненого правочину; вказаний договір укладено на підставі недійсного державного акта на право власності на земельну ділянку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про недійсність наступного договору купівлі - продажу від 16 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який діяв в інтересах ОСОБА_2

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, довіреністю від 1 жовтня 2004 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 продати, обміняти або здати в оренду належну їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 29 січня 2002 року Путрівською сільською радою Васильківського району Київської області земельну ділянку площею 3,9021 га на території зазначеної сільської ради.

Довіреністю від 12 серпня 2006 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 вчиняти від її імені дії щодо зміни цільового призначення належної їй земельної ділянки на території Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області та отримання на її ім’я державного акта.

Згідно з державним актом серії ЯД № 720662-65019, виданим 27 грудня 2006 року Путрівською сільською радою Васильківського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки змінено з товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на основні категорії, серед яких визначено землі сільськогосподарського призначення.

Главою 5 ЗК України (2768-14) визначено правовий режим земель сільськогосподарського призначення. Згідно із чч. 2, 3 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України). Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).

З наведеного випливає, що ведення особистого селянського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва є способами функціонального використання земель сільськогосподарського призначення в межах однієї категорії. Відповідно при зміні функціонального використання земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства не відбувається зміна її цільового призначення, а отже, об'єкт правовідносин залишається незмінним.

За таких обставин укладення ОСОБА_4 договору міни від 25 червня 2007 року земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не порушує прав ОСОБА_3, яка уповноважила ОСОБА_4 розпорядитися від її імені тією ж земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не можна погодитися також із висновком апеляційного суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 серпня 2007 року.

Статті 330, 388 ЦК України, якими керувався суд апеляційної інстанції, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу від 16 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який діяв в інтересах ОСОБА_2, регулюють відносини щодо витребування власником майна від добросовісного набувача в разі його відчуження неповноважною особою.

У такому випадку закон передбачає можливість захисту прав неволодіючого власника шляхом пред'явлення позову про витребування майна в добросовісного набувача, за умови що таке майно було загублене, викрадене або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, а не в разі визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки в момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу договір міни від 25 червня 2007 року, за яким ОСОБА_5 набула у власність спірну земельну ділянку, у встановленому порядку визнаний недійсним не був, то висновок про ненабуття ОСОБА_5 права власності на відчужувану земельну ділянку судом апеляційної інстанції зроблено безпідставно.

Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності отримання ОСОБА_3 дубліката державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43 (z0354-99) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за № 354/3647 (z0354-99) , передбачено видачу дубліката державного акта виключно в разі його псування або втрати.

Однак під час розгляду справи втрату ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку ЯД №720662-65019 від 27 грудня 2006 року або його псування судами не встановлено, а тому відчуження ОСОБА_3 земельної ділянки відбулося за відсутності належного документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та вже після її відчуження ОСОБА_4 і подальшого продажу ОСОБА_5

Згідно з ст. 132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити, зокрема, документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визнання недійсними державного акта серії ЯД № 980576-68659 від 16 серпня 2007 року та договору міни земельних ділянок, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 17 серпня 2007 року.

На підставі викладеного та відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 3 липня 2009 року скасувати, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.