Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належить будинок АДРЕСА_1, 7 листопада 2003 року вона уклала з ОСОБА_2 договір оренди зазначеного будинку й на підставі такого договору сім’я відповідача проживала в будинку, однак він порушував умови цього договору, недбало ставився до будинку та речей і пошкодив їх, до того ж не оплачував комунальні послуги й про такі обставини їй стало відомо, коли 15 серпня 2006 року відповідач повернув її представнику ключі від будинку; неправомірними діями відповідача їй завдана матеріальна та моральна шкода

Позивачка просила стягнути з відповідача 19 953 грн. 67 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 тис. грн. за завдану моральну шкоду.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21 листопада 2008 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки 19 953 грн. 67 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 2 тис. грн. за завдану моральну шкоду та 1 347 грн. 21 коп. судових витрат; в задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 3 квітня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди й часткове задоволення позову про стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг, постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки 103 грн. 79 коп. за користування телефоном та 81 грн. судових витрат; у решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не довела свого позову; надані позивачкою докази апеляційний суд відхилив.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом першої інстанції установлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору оренди ОСОБА_1 передала в оренду ОСОБА_2 належний їй на праві власності будинок АДРЕСА_1, відповідач до підписання договору візуально оглянув будинок і погодився із тим, що його недоліки чи дефекти відсутні, за умовами договору оренди ОСОБА_2 зобов’язався оплачувати комунальні послуги та послуги телефонного зв’язку, не допускати погіршення технічного стану будинку та в разі його пошкодження з власної вини здійснювати ремонт за власний кошт.

Також установлено, що 15 серпня 2006 року ОСОБА_2 передав представнику позивачки ОСОБА_4 ключі від будинку, після чого вона виявила, що в будинку пошкоджені стіни, розетки та вимикачі, частина облицювальної плитки, водяний насос та водомір, а також скло в окремих вікнах; вартість робіт із усунення пошкоджень у будинку становить 13 850 грн., вартість ремонту пошкодженої системи подачі води складає 537 грн. 77 коп., крім того, за час проживання в будинку ОСОБА_2 не оплатив послуг із газопостачання на суму 2 803 грн., спожитої електроенергії на суму 150 грн. 11 коп., водопостачання та каналізацію в сумі 1 449 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно з частиною першою статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В обґрунтування позову представник ОСОБА_1 зазначала, що до здачі будинку в найом він був відремонтований, а ОСОБА_2 пошкодив орендоване майно, крім того, станом на час звільнення відповідачем будинку він не оплатив послуг із газопостачання на суму 2 803 грн., спожитої електроенергії на суму 150 грн. 11 коп., водопостачання та каналізацію в сумі 1 449 грн. і послуги телефонного зв’язку в сумі 103 грн. 79 коп..

На підтвердження своїх доводів представник позивачки надала суду відповідні докази, в тому числі відповідні рахунки та висновки щодо вартості ремонтних робіт для усунення пошкоджень.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 порушив умови договору оренди жилого будинку, не оплачував комунальні послуги, а також недбайливо ставився до орендованого майна, що призвело до його пошкодження, а відтак відповідач зобов’язаний відшкодувати завдану ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі, визначеному відповідно до наданих позивачкою доказів.

Апеляційний суд дійшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову про відшкодування шкоди й часткове задоволення вимог про стягнення комунальних послуг, при цьому в порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, не встановив та не зазначив у рішенні в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено, при ухваленні рішення узяв до уваги ті ж факти й обставини, що установлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, а дав їм власну оцінку, хоча й такої оцінки належним чином не мотивував.

Апеляційний суд фактично погодився з тим, що будинок АДРЕСА_1 після його звільнення відповідачем мав пошкодження, однак на такий факт уваги не звернув і не перевірив обставин, за яких сталося таке пошкодження, й ухилився від установлення особи, винної в цьому.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 3 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.