розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального житлово-експлуатаційного підприємства (далі – КЖЕП) "Залізничник" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості з оплати послуг по утриманню будинку та прибудинкової території,

У липні 2008 року КЖЕП "Залізничник" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1, проте не оплачують послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, які надає підприємство. Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 959 грн. 12 коп. заборгованості з оплати послуг по утриманню будинку та прибудинкової території.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 листопада 2008 року позов задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд.

У касаційній скарзі КЖЕП "Залізничник" просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення, апеляційний суд виходив із того, що суд розглянув справу за відсутності відповідачки ОСОБА_2, яка не була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд на підставі пункту 3 частини першої статті 311 ЦПК України.

Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції належним чином не перевірив, хто є власником (співвласником) квартири АДРЕСА_1, не визначив правових підстав користування ОСОБА_2 зазначеним жилим приміщенням, а тому не з’ясував можливості покладення на неї обов’язку по оплаті житлово-комунальних послуг.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно зі статтею 303 ЦПК України обов’язком апеляційного суду є перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку й передачі справи на новий розгляд визначені статтею 311 ЦПК України. Посилання апеляційного суду на пункт 3 частини першої зазначеної статті безпідставне, оскільки ОСОБА_2 ухвалене судом першої інстанції рішення в апеляційному порядку не оскаржувала, а в апеляційній скарзі ОСОБА_1 також відсутнє посилання на таку обставину.

Відповідно до вимог статті 309 ЦПК України неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права визначено як підстави для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення або зміни рішення судом апеляційної інстанції.

Для реалізації права апеляційного суду на скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення рішення по суті позовних вимог чи зміни рішення частиною другою статті 303 ЦПК України передбачена можливість дослідження апеляційним судом доказів.

За таких обставин колегія суддів визнає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Залізничник" задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 19 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.