Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного банку "Укоопспілка" (далі – АБ "Укоопспілка") до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, ОСОБА_1 та державної податкової інспекції в м. Хмельницькому про звільнення жилого приміщення з-під арешту та визнання права розпорядження ним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 березня 2008 року,

У грудні 2007 року АБ "Укоопспілка" звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 січня 2006 року між АБ "Укоопспілка" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3, за яким відповідачка отримала кредит у сумі 80 тис. грн. Виконання зобов’язання з повернення грошових коштів було забезпечено іпотекою жилого приміщення, проте ОСОБА_1 не погашає кредиторську заборгованість, а звернути стягнення на заставлене майно – квартиру АДРЕСА_1 – неможливо, оскільки постановою начальника 2-го відділення слідчого відділу СБУ в Хмельницькій області Петляка В.А. від 5 жовтня 2006 року у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи відносно ОСОБА_1 на квартиру накладено арешт.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2008 року позов АБ "Укоопспілка" задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 25 березня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги АБ "Укоопспілка", суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що між позивачем і позичальником ОСОБА_1 виникли цивільні правовідносини на підставі кредитного договору та взятих для його виконання зобов’язань кожною зі сторін. В забезпечення виконання свого зобов’язання з погашення кредиту та сплати відсотків за ним відповідачка передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка є її власністю. Договір іпотеки укладено та посвідчено в установленому законом порядку для такого виду правочинів і зареєстровано в державному реєстрі. ОСОБА_1 не виконала своїх зобов’язань зі своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків. За таких обставин АБ "Укоопспілка" як іпотекодержатель має право на підставі ст. ст. 526, 575 ЦК України та ст. ст. 33, 38 Закону України "Про іпотеку" порушити питання про задоволення обумовлених у договорі вимог за рахунок майна божника, переданого в іпотеку. Оскільки позивач має пріоритетне право перед іншими на майно, передане в іпотеку, то при встановленні факту накладення арешту на таке майно мав право звернутися до суду з цим позовом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов передчасного висновку, що норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про іпотеку" (898-15) не передбачають правових підстав захисту прав та інтересів позивача, оскільки це можливо здійснити лише шляхом оскарження відповідно до ст. 234 Кримінально-процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначив, що фактично позивачем оскаржується постанова слідчого від 5 жовтня 2006 року в частині накладення арешту на квартиру та не зважив на те, що, як і сам виклав позовні вимоги, вони полягали у звільненні квартири з-під арешту та визнання права розпорядження цією квартирою, яка згідно іпотечного договору від 16 січня 2006 року забезпечувала повернення банку коштів, одержаних ОСОБА_1

Не зважив суд і на те, що суд першої інстанції не ухвалював рішення про перегляд цієї постанови та що у кримінальному судочинстві (ст. 409 КПК) розглядаються тільки заяви боржників про неправильність опису майна, а не вимоги інших осіб, що заявляють вимоги про право на майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 червня 1978 року "Про судову практику в справах про виключення майна з опису").

Викладене свідчить про те, що порушення апеляційним судом процесуальних норм призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд апеляційного суду з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України,

Керуючись ст. 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.