Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Костенка А.В., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Тисменицька державна нотаріальна контора, про визнання недійсними заповіту й свідоцтва та визнання права власності на будинок і земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Тисменицька державна нотаріальна контора, про визнання недійсними заповіту, складеного 3 січня 2003 року ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, і свідоцтва, виданого Тисменицькою державною нотаріальною конторою 22 вересня 2004 року, поновлення ОСОБА_2 строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 та визнання права власності за ОСОБА_2 на 1/6 частину, а за ОСОБА_1 на 5/6 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7

У лютому 2009 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила визнати недійсним свідоцтво, видане Тисменицькою державною нотаріальною конторою 22 вересня 2004 року, визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7; визнати за нею право власності на земельні ділянки загальною площею 0,3062 га, що належали ОСОБА_7

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2009 року рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та передаючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не розглянуто вимогу ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, складеного 3 січня 2003 року ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, і цей недолік не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред’явити зустрічний позов.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на те, що вона в суді першої інстанції уточнила свої позовні вимоги й не просила визнавати недійсним заповіт від 3 січня 2003 року, при цьому вона посилається на матеріали справи та рішення суду першої інстанції ( а.с. 125-127, 141-144).

Однак зазначені обставини не буди враховані апеляційним судом під час розгляду справи.

Крім того, ОСОБА_1 у скарзі вказує на те, що апеляційним судом не з’ясовано, хто від імені ОСОБА_3 подав та підписав апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 295 ЦПК України до заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги, поданих представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

З апеляційної скарги ОСОБА_3 убачається, що вона подана за нотаріально-посвідченим дорученням, хоча в матеріалах справи таке доручення відсутнє.

Згідно із ч. 2 ст. 295 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог ст. 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються положення ст. 121 ЦПК України.

За таких обставин ухвала апеляційного суду без змін залишатися не може й підлягає скасуванню, а справа – направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 335, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2009 року задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2009 року скасувати, справу передати до апеляційного суду на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.