розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Кілійський виноробний завод" про встановлення факту належності частки в майні та визнання права власності на частку в майні орендного підприємства "Кілійський виноробний завод", витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення доходів,

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1994 року до серпня 2003 року вона працювала на Кілійському винзаводі, у 1992 році трудовий колектив заводу прийняв рішення про оренду цілісного майнового комплексу підприємства та було створено орендне підприємство (далі - ОП) "Кілійський виноробний завод". За період діяльності ОП "Кілійський виноробний завод" отримувало доходи й придбавало майно, яке на праві спільної власності належить орендарям - членам трудового колективу підприємства, у тому числі і їй, однак при реорганізації ОП "Кілійський виноробний завод" та створенні ЗАТ "Кілійський виноробний завод" її частку в майні виділено не було, натомість без її на те згоди майно орендного підприємства було передано ЗАТ "Кілійський виноробний завод", і відповідач відмовляється визнати її право на частку в майні орендного підприємства.

Позивачка просила визнати за нею право власності на частку майна ОП "Кілійський виноробний завод" в розмірі 1,426 % вартістю 151 692 грн. 17 коп., визнати незаконною передачу з балансу ОП "Кілійський виноробний завод" на баланс відповідача майна орендарів, витребувати із незаконного володіння ЗАТ "Кілійський виноробний завод" її частку майна чи стягнути її вартість, а також стягнути з відповідача доходи, отримані за користування її майном, та відшкодувати заподіяні збитки.

Ухвалою судді Кілійського районного суду від 27 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 5 липня 2007 року, у відкритті

провадження в справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені ухвали та передати питання на вирішення до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд виходив із того, що справа за позовом ОСОБА_1 згідно статті 12 ГПК України підвідомча господарському суду й не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції Закону України від 15 грудня 2006 року № 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів" (483-16) ) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Частинами першою, третьою статті 167 ГК України (в редакції Закону України від 15 грудня 2006 року № 483-V (483-16) ) визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З урахуванням наведеного господарському суду підвідомчі справи, що виникають у спорах між учасником господарського товариства та самим цим товариством, при наявності в такому спорі ознак корпоративних відносин.

ОСОБА_1 пред'явила позов до ЗАТ "Кілійський виноробний завод" як правонаступника ОП "Кілійський виноробний завод", посилалася на порушення відповідачем її права власності на частку майна орендного підприємства, яке ліквідоване, просила витребувати таку частку майна із незаконного володіння ЗАТ "Кілійський виноробний завод" і не заявляла вимог до ЗАТ "Кілійський виноробний завод" з приводу корпоративних відносин, не посилалася на порушення відповідачем її корпоративних прав як акціонера самого ЗАТ "Кілійський виноробний завод".

Суди першої та апеляційної інстанцій на зазначене уваги не звернули і помилково дійшли до висновку про те, що справа за позовом ОСОБА_1 підвідомча господарському суду.

За таких обставин постановлені в справі ухвали підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 2 статті 342 ЦПК України, з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Кілійського районного суду від 27 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 5 липня 2007 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1.