розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Пологівський олійноекстракційний завод" до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої втратою вантажу,

У червні 2006 року ЗАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 січня 2005 року товариство уклало з відповідачем як приватним підприємцем договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, 10 червня 2005 року приватний підприємець ОСОБА_1 прийняв від товариства для перевезення й доставки в строк до 13 червня 2005 року товариству "Гермес" 21 600 пляшок олії соняшникової нерафінованої загальною вартістю 108 тис. грн., однак своїх обов'язків за договором не виконав, вантаж до пункту призначення не доставив, і такий вантаж є втраченим.

Позивач просив стягнути з відповідача 108 тис. грн. на відшкодування шкоди, завданої втратою вантажу, та 1 110 грн. на відшкодування судових витрат.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Судом до участі в справі як третю особу залучено ОСОБА_2

Останнім рішенням Гуляйпільського районного суду від 16 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду гідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно частин 1 та 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Статтями 314, 315 ГК України визначені правила відповідальності перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу та порядок вирішення спорів щодо перевезень.

Судом установлено, що 3 січня 2005 року між ЗАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" та ОСОБА_1, як приватним підприємцем, було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем як перевізником своїх обов'язків за таким договором.

Враховуючи наведене, спір, який виник при виконанні сторонами господарського договору - договору перевезення вантажів, підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Той факт, що державна реєстрація ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця на час звернення позивача до суду з позовом припинена, не може бути підставою для розгляду справи в порядку цивільного судочинства, так як і цивільний, і господарський процесуальний закон визначає предметну, а не суб'єктну підсудність справ.

Суд при вирішенні справи та апеляційний суд при перегляді рішення в апеляційному порядку на зазначене уваги не звернули і проводили розгляд справи в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 338 ЦПК України, із закриттям провадження в справі на підставі пункту 1 статті 205 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гуляйпільського районного суду від 16 травня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2008 року скасувати, провадження в справі закрити.