Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 червня 2008 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив установити порядок користування земельною ділянкою біля будинку АДРЕСА_1, виділивши йому в користування земельну ділянку площею 632 кв.м, а в користуванні відповідачів залишити земельну ділянку площею 637 кв.м.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 червня 2008 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи та порушення судами норм процесуального права й ставить питання про скасування зазначених ухвал суду й передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що іншим судом уже розглядається спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається з копії ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 4 червня 2007 року, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення міської ради та встановлення порядку користування земельною ділянкою, в якому просила, зокрема, встановити порядок користування земельною ділянкою біля будинку АДРЕСА_1, виділивши їй у користування земельну ділянку площею 211,5 кв.м.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що з урахуванням вимог ст. 123 ЦПК України він був позбавлений можливості звернутись із зустрічним позовом у справі за позовом ОСОБА_2, оскільки не був належним чином повідомлений про час і місце попереднього судового засідання, тому звернувся з окремим позовом про виділення йому в користування зі спірної земельної ділянки 632 кв.м і заявив клопотання про об'єднання позовів у одне провадження, але суд залишив його позов без розгляду.

Таким чином, суд зазначених вимог процесуального закону та обставин справи не врахував і, залишивши позов ОСОБА_1 без розгляду, фактично позбавив його наданого законом права на звернення до суду за захистом своїх прав.

Апеляційний суд на зазначене порушення міським судом норм процесуального права теж уваги не звернув.

За таких обставин постановлені у справі ухвали судів підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Відповідно до ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 червня 2008 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.