Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання зобов'язання за договором страхування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені та трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Позивач зазначав, що за договором страхування він застрахував у відповідача транспортний засіб, що належить йому на праві власності, проте з настанням страхового випадку відповідач не виконує взяті за договором зобов'язання щодо проведення належних страхових виплат.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 9 липня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ОСОБА_1 42 396 грн. 16 коп. страхової виплати, 15 474 грн. 60 коп. пені, 1 229 грн. 64 коп. річних та 7 037 грн. 76 коп. страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також судові витрати по справі.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано і передано справу на новий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і передаючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив із того, що на час настання страхового випадку автомобіль позивача було заставлено за договором застави транспортного засобу, заставодержателем якого є акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль". У зв'язку з тим, що суд першої інстанції розглянув справу без участі вказаного банку та ухвалив рішення, яким вирішив питання про права та обов'язки останнього, апеляційний суд визнав це підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України через вирішення судом питання про право та обов'язки особи, яка участі у справі не брала.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. У ст. 28 указаного Закону серед підстав, які припиняють заставу визначено припинення забезпеченого заставою зобов'язання, а також придбання заставодержателем права власності на заставлене майно.

Судом установлено, що за договором купівлі-продажу автомобіль Деу Ланос ОСОБА_1 придбав за кошти, отримані в акціонерному поштово-пенсійному банку "Аваль" в кредит за кредитним договором від 14 квітня 2006 року, дійсним до 2011 року, та застраховано у відповідача за договором страхування. Внаслідок забезпечення вказаних кредитних зобов'язань автомобіль позивача було заставлено за договором застави транспортного засобу від 14 квітня 2006 року, заставодержателем якого є вказаний банк. 23 вересня 2006 року настав страховий випадок, оскільки вказаний автомобіль було викрадено.

Згідно з листом начальника Святошинського відділення № 6 Київської регіональної дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль", який є правонаступником акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль", на ім'я начальника МРЕВ ДАІ ГУ МВС України у Шевченківському районі м. Києва від 13 грудня 2007 року № 110/13-77 обмеження у користуванні транспортним засобом, власником якого є позивач, слід зняти у зв'язку із погашенням ОСОБА_1 кредиту відповідно до кредитного договору від 4 квітня 2006 року та відсутністю претензій банку до нього (а.с. 43).

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, оцінки вказаній обставині не дав та не з'ясував, чи на час ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення була припинене застава застрахованого автомобіля з підстав, передбачених ст. 28 Закону України "Про заставу", а відтак - чи було вирішено питання про права і обов'язки банку - заставодержателя, без участі якого судом першої інстанції розглянуто справу.

З'ясування та оцінка цих обставин має значення для правильного вирішення питання про скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд, а тому постановлення оскарженої ухвали апеляційного суду є помилковим.

Таким чином, ухвалу апеляційного суду відповідно до п. 2 ст. 342 ЦПК України слід скасувати і передати справу на новий апеляційний розгляд.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 336, ст. 342, п. 6 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 жовтня 2008 року скасувати і передати справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.