розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: комунальне підприємство Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації", Погребська сільська рада Броварського району Київської області, про визнання права власності на незавершене будівництвом нежиле приміщення, зобов'язання зареєструвати об'єкт нерухомого майна зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року,

У листопаді 2007 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 11 травня 2007 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір безвідсоткової позики, відповідно до якого вона надала позику відповідачці в сумі 500 тис. грн. Строк повернення позики, згідно із договором, встановлений 5 місяців з дня одержання грошових коштів, тобто до 11 жовтня 2007 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 у порушення умов договору отримані кошти в зазначений строк не повернула, позивачка просила суд стягнути з відповідачки на її користь грошову суму в розмірі 500 тис. грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 листопада 2007 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 11 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір безвідсоткової позики, за яким позикодавець ОСОБА_1 надала позичальнику безвідсоткову цільову позику в розмірі 500 тис. грн. на будівництво магазину непродовольчих товарів у с. Погреби Броварського району Київської області, а остання зобов'язалась повернути позику протягом десяти днів після закінчення строку договору, тобто до 11 жовтня 2007 року (пп. 3.1, 4.1, 4.2, 5.1, 6.1) ( а.с. 6-7).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що в разі невиконання позичальником умов договору щодо своєчасного повернення позики він відповідає належним йому нежилим приміщенням магазину, що знаходиться на земельній ділянці площею 0, 14 га (розташованій на розі вулиць Коцюбинського та Каштанової в с. Погреби Броварського району Київської області).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалене по спору сторін договору за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який не є стороною угоди, і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з наявності для цього підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, а саме: вирішення судом питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі.

При цьому апеляційний суд вважав, що такою особою є суміжний землекористувач спірної земельної ділянки ОСОБА_3

Однак з таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки його суд дійшов з порушенням процесуальних норм права.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 11 ЦПК України цивільно-процесуальні правовідносини виникають з приводу необхідності захисту порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу в справах позовного провадження.

Процесуальною формою втілення такого захисту є участь у справі як сторони, третьої особи з самостійними вимогами або без самостійних вимог.

Юридична заінтересованість третіх осіб у результатах розгляду справи полягає у тому, що постановлене судом у такій справі рішення може наперед вирішити наслідки взаємовідносин між ними і сторонами - вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Між тим апеляційний суд не зазначив, на які права та обов'язки ОСОБА_3 - суміжного землекористувача впливає спір сторін, предметом якого є повернення боргу на умовах визначених сторонами договору шляхом визнання права власності на об'єкт незавершеного самочинного будівництва, що належить ОСОБА_2 і будується на суміжній земельній ділянці, не порушуючи меж земельних ділянок, та які питання про права і обов'язки ОСОБА_3 вирішено оскаржуваним ним рішенням.

При цьому, приймаючи до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_3 та задовольняючи її, апеляційний суд не дав оцінки тій обставині, що про зазначене існування спору сторін йому було відомо до ухвалення судом першої інстанції рішення - 26 листопада 2007 року, однак він не звернувся до суду з позовом до однієї чи обох сторін на захист порушених прав чи законних інтересів відповідно до вимог ст. 34 ЦПК України (а.с. 81, 157).

Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що рішенням апеляційного суду Київської області від 25 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 25 грудня 2007 року ОСОБА_3 відмовлено в позові до ОСОБА_2, Погребської сільської ради про визнання неправомірним дій щодо користування суміжною земельною ділянкою і проведення будівельних робіт та про зобов'язання привести суміжну земельну ділянку у первісний стан, у зв'язку з недоведеністю факту порушення його законних прав та інтересів як суміжного землекористувача (а.с. 153-156, 159, 186-189, 190).

За таких обставин апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спірними правовідносинами порушуються права та інтереси ОСОБА_3 та прийняв до розгляду його апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Оскільки ухваленим рішенням суду першої інстанції у цій справі права та обов'язки ОСОБА_3 не порушуються, то у суду апеляційної інстанції не було підстав для прийняття і розгляду його апеляційної скарги.

Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року скасувати, передати справу до апеляційного суду м. Києва для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_3.