розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Царичанської районної ради народних депутатів, треті особи: Царичанська районна державна адміністрація, ОСОБА_4 про часткове скасування рішення виконавчого комітету Царичанської районної ради народних депутатів, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на будинок, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 5 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2008 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Царичанської районної ради народних депутатів, треті особи: Царичанська райдержадміністрація, ОСОБА_4, про часткове скасування рішення виконавчого комітету Царичанської районної ради, визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності на будинок і свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору дарування.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 5 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2008 року, позов задоволено.

Частково скасовано рішення виконавчого комітету Царичанської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 19 березня 1992 року №62/4 у частині встановлення права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1, видане Царичанською районною радою народних депутатів 28 квітня 1992 року ОСОБА_5

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину (додаткове), посвідчене державним нотаріусом Царичанської районної державної нотаріальної контори 23 червня 2004 року за реєстровим № 1164, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_5 - будинку АДРЕСА_1 є його дружина ОСОБА_3

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений 25 червня 2004 року приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Мазай І.П. та зареєстрований у реєстрі за № 913.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір 396 грн. 50 коп., 8 грн. 50 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 435 грн.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, з чим погодився апеляційний суд, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті підробки документів Китайгородською сільською радою була зроблена підміна власника будинку АДРЕСА_1. У рішенні виконавчого комітету Царичанської районної ради народних депутатів від 19 березня 1992 року № 62/4 встановлено право власності на 13 житлових будинків, у тому числі й на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 Підставою для встановлення права власності послужив розгляд рішення виконавчого комітету Китайогородської сільської ради від 18 березня 1992 року № 11 - а. Рішенням виконавчого комітету Китайгородської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області від 19 травня 2004 року № 27 було відмінено рішення виконавчого комітету Китайгородської сільської ради від 18 березня 1992 року № 11 - а .

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки суди дійшли їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що будинок був подарований ОСОБА_3 ОСОБА_2 Зазначене рішення суду першої інстанції не оскаржувалося (а.с. 11).

Прокуратурою району та Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області проводилась перевірка за фактом винесення Китайгородською сільською радою незаконного рішення від 18 березня 1992 року № 11-А "Про встановлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_5". У ході проведеної перевірки було встановлено, що вказаний житловий будинок був збудований відповідно до рішення виконавчого комітету Царичанської районної ради народних депутатів від 26 жовтня 1988 року № 338 "Про дозвіл гр. ОСОБА_2 на будівництво індивідуального житлового будинку за вказаною адресою на земельній ділянці, виділеній йому на підставі рішення загальних зборів членів КСП ім. Шевченка № 2 від 29 квітня 1988 року".

19 травня 2004 року виконком Китайгородської сільської ради № 27 визнав своє рішення від 18 березня 1992 року № 11-а "Про встановлення права власності... за громадянином ОСОБА_5" незаконним і відмінив його, оскільки будівельний паспорт на забудову земельної ділянки був виданий на гр. ОСОБА_2

Після смерті ОСОБА_5 у 2003 році ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину, посвідчене державним нотаріусом Царичанської районної державної нотаріальної контори Кравчук С.В. 23 червня 2004 року за реєстровим № 1164, яким посвідчено належність їй права власності на спірне домоволодіння.

Після цього, 25 червня 2004 року, ОСОБА_3 вчинила договір дарування на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Мазай І.П.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та частково скасовуючи рішення виконавчого комітету Царичанської районної ради народних депутатів від 19 березня 1992 року № 62/4 і свідоцтво про право на спадщину, суд першої інстанції всупереч ч. 1 п. 3 ст. 215 ЦПК України не вказав назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався. На вказані порушення закону не звернув уваги й апеляційний суд.

Судом установлено, що земельна ділянка на забудову спірного будинку виділялася ОСОБА_2 Однак спірний будинок був збудований ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у той період, коли ОСОБА_2 знаходився на службі в Збройних Силах України, що підтверджується довідкою Царичанського районного військового комісаріату № 508 від 23 грудня 2004 (а.с. 49), а тому рішенням виконавчого комітету Царичанської районної ради народних депутатів від 19 березня 1992 року (а.с.84-85) № 62/4 встановлено право власності на 13 житлових будинків за громадянами району, у тому числі й на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 23 червня 2004 року Царичанською районною державною нотаріальною конторою посвідчено свідоцтво про право на спадщину за законом, де спадкоємцем майна ОСОБА_5 є його дружина - ОСОБА_3

Даній обставині суди не надали належної оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки рішення ухвалені судами в порушення норм матеріального й процесуального права, то вони не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 5 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.