Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком, поділ земельної ділянки в натурі, встановлення земельного сервітуту, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: перша Ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування на частину земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2008 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду зі зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником частини будинкуАДРЕСА_1згідно договору дарування від 8 липня 1997 року. Відповідачам належить інша частина цього будинку: ОСОБА_2 - частина будинку на підставі договору дарування від 15 липня 2002 року; подружжю ОСОБА_3- частина будинку на підставі договору дарування від 2 жовтня 2001 року. 16 травня 2003 року видано державний акт на право спільної власності на земельну ділянку площею 0,0555 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Відповідачі з порушенням діючого законодавства самовільно побудували каналізацію, провели електропроводку по його будівлі, створили перешкоди у доступі до водопроводу, каналізації будинку, що робить неможливим їх обслуговування і ремонт, він не може належним чином реалізувати своє право власності на належну йому частину будинку й земельну ділянку.

ОСОБА_2звернулася до суду зі зустрічним позовом, обгрунтовуючи вимоги тим, що 25 березня 2006 року померла її мати ОСОБА_5, яка заповіла їй все своє майно. Спадщину ОСОБА_2прийняла в установленому законом порядку. Нотаріус не видає їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки в порядку спадкування, оскільки не визначена частка спадкодавця. ОСОБА_2просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на частину земельної ділянки з виділенням її в натурі.

ОСОБА_3.,ОСОБА_4. звернулися до суду зі зустрічним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1. неправомірно перешкоджає їм у користуванні підвалом, вбиральнею, приладом обліку водоспоживання, які знаходяться на їх спільній земельній ділянці.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2007 року позов ОСОБА_1. задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_2. задоволено, у задоволенні вимог ОСОБА_3., ОСОБА_4. відмовлено. Визнано за ОСОБА_1окрему частину земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, розміром частини земельної ділянки, за ОСОБА_3., ОСОБА_4 право на 1/8 частини цієї ділянки кожному. Визнано за ОСОБА_2право на спільну власність у порядку спадкування на земельну ділянку, площею 0,0555 га. Визнано за ОСОБА_2окрему частину земельної ділянки, розташованої уАДРЕСА_1, у розмірі частини.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині визначення ідеальних часток земельної ділянки скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано право власності на земельну ділянку, розташовану по вул. АДРЕСА_1 заОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 по частині кожному. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 89 Земельного кодексу України, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

З матеріалів справи, зокрема ухвали Ялтинського міського суду від 19 вересня 1995 року (а.с. 170) вбачається, що судом затверджено мирову угоду між ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7. За умовами якої визначено порядок користування спірною земельною ділянкою за варіантом № 2 судово-технічної експертизи. За цим варіантом ОСОБА_6. користується частиною земельної ділянки розміром 233, 5 кв. м, ОСОБА_5 - розміром 121, 5 кв. м, а ОСОБА_7. - розміром 112 кв. м. із визначенням меж цих ділянок, частину земельної ділянки залишено у спільному користуванні.

ОСОБА_6. належну їй частину будинку 8 липня 1997 року подарувала ОСОБА_1, ОСОБА_7. належну їй частину будинку 2 жовтня 2001 року подарувала у рівних частках Рябцевим, а ОСОБА_5 15 липня 2002 року подарувала свою частину будинкуОСОБА_2 Таким чином, сторони у справі є правонаступниками осіб, між якими судом було затверджено мирову угоду про порядок користування земельною ділянкою і на яких визначений судом порядок користування земельною ділянкою також поширюється.

16 травня 2003 року було видано державний акт на право спільної сумісної власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. Загальна площа земельної ділянки складає 0,0555 га.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком позивач фактично ставив під сумнів державний акт на право спільної сумісної власності на земельну ділянку, оскільки земельна ділянка до цього перебувала в спільній частковій власності співвласників будинку.

У порушення правил ст.ст. 10, 213, 214 ЦПК України суд не уточнив позовних вимог, не попередив сторони про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, не врахував, що водопровідно-каналізаційна мережа, прокладена на земельній ділянці без погодження з іншими співвласниками, належно оформлених дозволів відповідних служб, хоча ці обставини мають істотне значеня для правильного вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можуть залишатися в силі, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1ї задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.