розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Тячівське" (далі - ТОВ СГП "Тячівське"), треті особи: Тячівська міська рада, Тячівська районна державна нотаріальна контора, Тячівське районне державне підприємство технічної інвентаризації, про визнання передачі частки в нерухомому майні та договору купівлі-продажу недійсними,

У вересні 2006 року позивачі, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначали, що в 1986 році їхньому батькові на підставі спільного рішення адміністрації та профкому радгоспу ім. Леніна, правонаступником якого є ТОВ СГП "Тячівське", виділена трикімнатна квартира АДРЕСА_1, який вважався гуртожитком.

Позивач ОСОБА_1 весь час проживає в цій квартирі, а ОСОБА_2 з 1991 року проживала в чоловіка у квартирі АДРЕСА_2, а з грудня 2005 року повернулася проживати у квартиру АДРЕСА_1 та зареєструвалася в ній.

Відповідачці ОСОБА_3 як члену товариства 5 лютого 2004 року було видано свідоцтво про право власності на майновий пай, на підставі якого передано в натурі частку в нерухомому майні цього гуртожитку у вигляді двокімнатної квартири на першому поверсі загальною площею 52,2 кв. м.

14 квітня 2006 року ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 загальною площею 48,42 кв. м зі своїм сином - ОСОБА_4

Позивачі, вважаючи, що порушені їхні житлові права, відчужена квартира, в якій вони проживають (ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її четверо неповнолітніх дітей), просили визнати недійсним передачу ОСОБА_3 частки в нерухомому майні гуртожитку та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 квітня 2006 року.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2008 року, позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано передачу ТОВ СГП "Тячівське" ОСОБА_3 частки в нерухомому майні товариства у вигляді двокімнатної квартири загальною площею 52,2 кв. м на першому поверсі в будинку АДРЕСА_2. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 14 квітня 2006 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Cуд, задовольняючи позов, виходив із того, що позивачі з батьками в установленому законом порядку були вселені в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка була надана батькові на підставі спільного рішення адміністрації та профкому радгоспу ім. Леніна, правонаступником якого є ТОВ СГП "Тячівське", і набули права користування вказаним житлом. Товариство при розпаюванні свого майна не мало права включати до пайового фонду житловий фонд, оскільки він відноситься до соціальної сфери й підлягає безоплатній передачі до комунальної власності.

При цьому судом визнано недійсним та скасовано передачу ТОВ СГП "Тячівське" ОСОБА_3 частки в нерухомому майні товариства у вигляді двокімнатної квартири загальною площею 52,2 кв. м. на першому поверсі в будинку АДРЕСА_2, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 14 квітня 2006 року.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачці ОСОБА_3 за накладною № 207 від 27 червня 2004 року в рахунок майнового паю було передано квартиру в приміщенні колишнього гуртожитку, що по АДРЕСА_1, вартістю 4 488 грн.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 4 лютого 2005 року (а.с. 16) за ОСОБА_3 визнано право власності на двокімнатну квартиру на першому поверсі площею 52,2 кв. м вартістю 4 888 грн.

Оскільки в цьому рішенні не указано номери квартир, додатковим рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2005 року (а.с. 19) за ОСОБА_3 визнано право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 площею 52,2 кв. м вартістю 4 888 грн., зобов'язано Тячівське РДПТІ зареєструвати частку майна в будівлі колишнього гуртожитку.

За заявою ОСОБА_5 Тячівським районним судом 7 березня 2006 року ухвалено додаткове рішення, відповідно до якого за ОСОБА_3 визнано право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на першому поверсі площею 52,2 кв. м вартістю 4 888 грн. (а.с. 20).

14 квітня 2006 року ОСОБА_3 продала за 4 888 грн. своєму синові, ОСОБА_4, двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 48,42 кв. м у будинку АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Суд, визнаючи цей договір недійсним, не звернув уваги на те, що він стосується двокімнатної квартири АДРЕСА_3 загальною площею 48,42 кв. м, тоді як позивачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується штампом у паспорті про реєстрацію ОСОБА_1 та довідкою Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області про реєстрацію ОСОБА_2 (а.с. 10,11). Відомості щодо їхнього проживання у квартирі АДРЕСА_3 відсутні.

У порушення вимог ст. 213 ЦПК України суд не витребував технічний план гуртожитку; не з'ясував, які квартири знаходяться на першому поверсі, якою загальною площею; чи є квартира АДРЕСА_3, яку виділено ОСОБА_3, фактично квартирою АДРЕСА_1, в якій мешкають позивачі, чи це є різні квартири.

Крім того, у резолютивній частині рішення визнано недійсним і скасовано передачу ТОВ СГП "Тячівське" ОСОБА_3 частки в нерухомому майні - двокімнатної квартири площею 52,2 кв. м вартістю 4 488 грн., однак номер квартири не вказано, що не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України щодо змісту рішення суду.

Апеляційний суд, залишаючи рішення районного суду без змін, на зазначені недоліки уваги не звернув.

Оскільки судами допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.