розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Абрамівської сільської ради Вишгородського району, Вишгородської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай),

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Абрамівської сільської ради та просив визнати за ним право на земельну частку (пай) у колективному сільськогосподарському підприємстві ( далі - КСП) "Абрамівка" й виділити пай із земель резервного фонду сільської ради, посилаючись на те, що з травня 1994 року до березня 1997 року він працював у радгоспі "Абрамівський", який у серпні 1996 року було перейменовано в КСП "Абрамівка", і має право на земельну частку (пай) із земель цього КСП, проте його помилково не було включено до списків осіб, які мають таке право.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов, пред'явив вимоги також до Вишгородської районної державної адміністрації і просив визнати за ним право на земельну частку (пай) у розмірі 5,94 умовних кадастрових гектарів із земель резервного фонду Абрамівської сільської ради та зобов'язати Вишгородську районну державну адміністрацію видати йому сертифікат на право на земельну частку (пай).

Рішенням Вишгородського районного суду від 13 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 7 липня 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Вишгородська районна державна адміністрація просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 3 травня 1994 року працював у радгоспі "Абрамівський", який 5 серпня 1996 року було перейменовано в КСП "Абрамівка", 1 березня 1997 року він звільнився з роботи за власним бажанням, роздержавлення земель КСП "Абрамівка" та формування списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), розпочалося у 1996 році, паювання землі відбулося 29 травня 1997 року.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що на час роздержавлення земель КСП "Абрамівка" та формування списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), позивач працював у КСП "Абрамівка", а тому був його членом і має право на одержання земельної частки (паю).

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) (далі - Указ №720/95) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95 (720/95) право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були членами цього підприємства. Сам по собі факт перебування особи в трудових відносинах із таким підприємством не є підставою для отримання нею земельної частки (паю).

Заперечуючи проти позову, Вишгородська районна державна адміністрація посилалася на те, що ОСОБА_1 на час паювання земель КСП "Абрамівка" вже не працював у КСП, не був включений у список, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, і не має права на земельну частку (пай).

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України пояснень Вишгородської районної державної адміністрації належним чином не перевірив, на зазначені положення Указу № 720/95 (720/95) уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив та не зазначив у рішенні коли КСП "Абрамівка" одержало державний акт на право колективної власності на землю, чи був саме на цей час позивач членом зазначеного підприємства з урахуванням правових підстав та наслідків перетворення радгоспу "Абрамівський" в КСП "Абрамівка", норм Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) та статутних документів КСП "Абрамівка".

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Вишгородської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду від 13 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 7 липня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.