Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Костенка А.В.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2008 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після смерті його бабусі - ОСОБА_3, яка склала заповіт, він із батьком є спадкоємцями. Про заповіт не був своєчасно повідомлений, оскільки працював у м. Москва. Просив надати додатковий строк у 2 місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2008 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк -2 місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2008 року рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи увзадоволенні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 мешкає та зареєстрований у АДРЕСА_1. Про смерть своєї бабусі, ОСОБА_3, він знав і брав участь у її похованні. Із приводу спадкового майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели переговори, проте позивач не скористався своїм правом на здійснення права спадкування.

Однак з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 квітня 2007 року померла ОСОБА_3, яка залишила два заповіти на випадок своєї смерті.

Згідно із заповітом від 28 квітня 1992 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно, що буде їй належати, і на те, що вона буде мати право на час своєї смерті, у рівних частках - сину, ОСОБА_2, та онуку -ОСОБА_1

Згідно із заповітом від 6 травня 1998 року ОСОБА_3 заповіла квартиру в м. Харкові та жилий будинок у Республіці Крим сину - ОСОБА_2 Майно за цим заповітом на день смерті спадкодавці було продане, у померлої на час смерті залишилась квартира в м. Полтаві.

Відповідно до ч. 2 ст. 1254 ЦК України заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що другий заповіт від 6 травня 1998 року скасовує попередній заповіт від 28 квітня 1992 року в частині квартири в м. Харкові та жилого будинку в Республіці Крим, в іншій частині він є чинним і що спадкоємцями є сторони у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 вчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки йому не було відомо про існування заповіту. Про зазначений заповіт йому стало відомо лише зі слів нотаріуса після звернення останнього до Реєстру заповітів. Крім того ОСОБА_1 не проживав на території України, бо працює в м. Москва.

Таким чином, ОСОБА_1 пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

Безпідставно скасовуючи законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2008 року скасувати, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 березня 2008 року - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.