Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Костенка А.В.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2008 року,

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути на його користь (на його утримання) суму в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до закінчення ним навчання.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2008 року позов задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення ним 23 років або до закінчення навчання. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2008 року рішення міського суду змінено: стягнуто з ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_1, аліменти в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу щомісячно до досягнення ним 23 років або до закінчення навчання чи зміни матеріального становища сторін; у решті - рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та визначаючи розмір аліментних обов'язків виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу, апеляційний суд виходив із того, що розмір заробітної плати відповідача суттєво змінюється, а позивач отримує стипендію й має заробіток.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітній дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, має стабільний заробіток (а. с. 31, 51).

Проте, стягуючи аліменти в розмірі прожиткового мінімуму, суд апеляційної інстанції не врахував положення ч. 1 ст. 200 Сімейного кодексу України, де зазначено, що розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина визначаються в твердій грошовій сумі або в частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дано правильну оцінку.

Наведене свідчить про те, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке постановлено відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2008 року скасувати, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.