розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Рахівської державної нотаріальної контори, третя особа - ОСОБА_3, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у квітні 1993 року помер його батько ОСОБА_4 і він прийняв спадщину після смерті батька, оскільки фактично вступив у володіння спадковим майном, однак у лютому 2007 року дізнався про те, що відповідачка не повідомила державного нотаріуса про нього як спадкоємця і 30 січня 1998 року одержала свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4 як єдина спадкоємиця, чим порушено його права.

Позивач просив установити факт прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_4, визнати частково недійсним видане відповідачці 30 січня 1998 року свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1, визнати за ним право власності в порядку спадкування на 1/8 частину зазначеного будинку.

Рішенням Рахівського районного суду від 14 квітня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.332, 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2008 року залишити без змін.