Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до громадської організації "Садівниче товариство "Надія" про визнання права власності на пай, усунення перешкод у користуванні спільним майном та відшкодування моральної шкоди,

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину спільного майна та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що у 1994 році було зареєстроване садівниче товариство на паях (далі - СТНП) "Надєжда", і члени цього товариства, й вона у тому числі, вносили цільові внески на будівництво дороги, проведення електромережі, влаштування артезіанської свердловини, будівництво двох будиночків-сторожок та огорожі, за цільові внески також було придбано автомобіль ЗИЛ-130 для підвезення води й відповідно до статуту СТНП "Надєжда" члени товариства, що вносили цільові внески, стали співвласниками цього майна, особисто її пай в спільній власності станом на грудень 2002 року становить 1 795 грн. 02 коп., однак з 2002 року головою СТНП "Надєжда" став ОСОБА_2, який не визнає її право на пай та перешкоджає їй користуватися спільним майном; неправомірними діями відповідача їй завдана моральна шкода.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Під час розгляду справи позивачка уточнювала, змінювала та доповнювала позов, остаточно пред'явила вимоги до СТНП "Надєжда" й просила визнати за нею право власності на пай в розмірі 1 795 грн. 02 коп. в майні, що належить членам товариства на праві спільної власності, зобов'язати СТНП "Надєжда" чи його правонаступника громадську організацію "Садівниче товариство "Надія" не чинити їй перешкод у користуванні спільним майном, стягнути на її користь 5 тис. грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Суд визначив відповідачем за позовом громадську організацію "Садівниче товариство "Надія" як правонаступника СТНП "Надєжда".

Рішенням Комінтернівського районного суду від 10 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що 26 грудня 1994 року виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради було видано свідоцтво про реєстрацію СТНП "Надєжда", ОСОБА_1 була членом цього товариства, рішенням виконавчого комітету Любопільської сільської ради Комінтернівського району № 8 від 28 лютого 2002 року було перереєстровано статут СТНП "Надєжда", на підставі зазначеного рішення 6 березня 2002 року видано свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян СТНП "Надія", відомістю визначення особистого паю членів СТНП "Надія" в майні товариства станом на 25 грудня 2002 року особистий пай позивачки визначено в розмірі 1 795 грн. 02 коп.

Також встановлено, що рішенням загальних зборів членів СТНП "Надія" від 9 серпня 2003 року ОСОБА_1 була виключена з членів СТНП "Надія", постановами правління СТНП "Надія" від 6 вересня 2003 року та від 27 вересня 2003 року вирішено відключити садовий будинок позивачки від мережі електропостачання, доставляти їй воду за наявності можливості та як не члену товариства, у вирішенні питання про компенсацію її паю відмовлено; рішенням Любопільської сільської ради від 13 квітня 2004 року було скасовано рішення виконавчого комітету цієї ради № 8 від 28 лютого 2002 року й в ЄДРПОУ з 19 травня 2004 року значиться СТНП "Надєжда".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що громадська організація "Садівниче товариство "Надія" є правонаступником СТНП "Надєжда", ОСОБА_1 була членом СТНП "Надєжда", а потім і СТНП "Надія", рішенням загальних зборів членів цього товариства її виключено з членів СТНП "Надія", а правління дійшло до висновку про відсутність підстав для компенсації позивачці її особистого паю й такі рішення вона не оскаржила, вимог про їх скасування не заявила, а тому з урахуванням норм Закону України "Про власність" (697-12) та Закону України "Про об'єднання громадян" (2460-12) ОСОБА_1, як член громадської організації, не має права на частку в майні цієї організації, товариство ж розпорядилося своєю власністю відносно позивачки відповідно до закону й компетенції органів управління.

Проте з такими висновками суду цілком погодитись не можна.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона була членом саме СТНП "Надєжда", не набувала членства в СТНП "Надія", її виключення з членів цього товариства є неправомірним. Крім того рішення про перереєстрацію в лютому 2002 року СТНП "Надєжда" в СТНП "Надія" було незаконним й скасоване в 2004 році Любопільською сільською радою за протестом прокурора. У серпні 2006 року за ініціативою ОСОБА_2 створена громадська організація "Садівниче товариство "Надія", проте вона не є членом цієї громадської організації, але її пай в майні СТНП "Надєжда" в розмірі 1 795 грн. 02 коп. голова правління незаконно, без її на те згоди передав у колективну власність СТНП "Надія". З вересня 2003 року відповідач у порушення статуту СТНП "Надєжда" незаконно позбавив її права користуватися майном, що було створене за рахунок цільових внесків окремих членів СТНП "Надєжда", відключив її садовий будинок від мереж електропостачання та водопостачання, хоча вона сплатила кошти і за підключення будинку до цих мереж, і з жовтня 1996 року належним чином оплачувала спожиту електроенергію та воду.

Позивачка зазначала, що її спір виник з членських правовідносин саме в СТНП "Надєжда", і підставами своїх вимог ОСОБА_1 визначила положення статуту СТНП "Надєжда" про порядок утворення майна товариства та Закону України "Про кооперацію" (1087-15) .

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не встановив та не зазначив у рішенні в якому порядку було створене майно, на користування яким претендує позивачка, який статус воно мало на час виникнення спірних правовідносин. Не визначився суд і з тим, нормами статуту якого саме товариства урегульовані спірні правовідносини, чи мала ОСОБА_1 право на користування майном, створеним за рахунок цільових внесків членів СТНП "Надєжда", чи зберігалося з огляду на положення статуту таке її право в процесі перереєстрації СТНП "Надєжда" в СТНП "Надія", наступного скасування реєстрації СТНП "Надія", відновлення СТНП "Надєжда" та подальшого створення громадської організації "Садівниче товариство "Надія", чи були правомірними дії відповідача щодо відключення садового будинку позивачки від мереж електро- та водопостачання.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду від 10 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.