Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного нотаріуса ОСОБА_1 до державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Дніпропетровської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про неналежне виконання умов договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за скаргою державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 травня 2006 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2007 року,

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнювала, посилаючись на те, що працює приватним нотаріусом з червня 1997 року. З листопада 1998 року укладала договори з державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про надання інформаційно-технічних послуг з користування автоматизованими електронними системами реєстрів. Оплата послуг державного підприємства "Інформаційний центр" здійснюється нотаріусом щомісячно на підставі рахунку за надані послуги протягом 5 календарних днів після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок державного підприємства "Інформаційний центр". Вона вчасно платила за надані послуги, однак отримала лист № 731 від 23 травня 2005 року про наявність заборгованості за надані послуги та попередження про відключення її від мережі Реєстрів. Не зважаючи на те, що в неї, згідно з платіжними документами не було заборгованості перед відповідачем, 3 червня 2005 року її відключили від користування системою реєстрів, а 8 серпня 2005 року розірвали в односторонньому порядку договір. 14 грудня 2005 року за розпорядженням Першого заступника Міністра юстиції поновлено надання інформаційно-технічних послуг з користування автоматизованими електронними системами реєстрів. Позивачка просила визнати дії відповідача з відключення її від користування системою реєстрів та розірвання договору в односторонньому порядку незаконними, стягнути на її користь неотриманий прибуток з 3 червня 2005 року до 14 грудня 2005 року в сумі 303 037 грн. та відшкодувати моральну шкоду розмір якої визначає в сумі 36 тис. грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 травня 2006 року визнано незаконними дії державного підприємства "Інформаційний центр" з відключення приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від користування державним та єдиним реєстрами, які мали місце 3 червня 2005 року. Визнано незаконними дії державного підприємства "Інформаційний центр" з розірвання договору, укладеного з ОСОБА_1 31 грудня 2001 року за № 044/П, про право користування інформаційно-технічними послугами, які мали місце 8 серпня 2005 року. Стягнуто з державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 303 037 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 30 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2006 року рішення суду першої інстанції змінено в частині відшкодування моральної шкоди, суму, стягнуту на відшкодування моральної шкоди, зменшено до 5 тис. грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України подало на них касаційну скаргу.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2008 року касаційну скаргу державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України відхилено, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2006 року залишено без змін.

У скарзі державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України просить переглянути зазначені судові рішення у зв'язку з винятковими обставинами та ухвалити нове рішення про відмову в позові, указуючи на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Обставини неоднакового застосування касаційним судом одного й того самого положення закону стверджуються судовими рішеннями в зазначеній справі та у справах: за позовом фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудсервіс" про стягнення зайво сплаченої суми, пені та відшкодування моральної шкоди; за позовом фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Телеком" про визнання договору частково недійсним, стягнення неустойки, відшкодування моральної шкоди, у яких Верховним Судом України зазначалося, що правовідносини між сторонами є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено.

Задовольнивши частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у справі, що розглядається, суди послалися на норми Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , яким передбачено захист прав споживачів у разі порушення виконавцем умов договору про надання послуг.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) зазначений Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав. Споживачем є громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

У даному випадку позивачка використовувала реєстри, доступ до яких їй було надано на підставі договору від 31 грудня 2001 року, не для власних побутових потреб як громадянин, а як приватний нотаріус з метою здійснення діяльності від імені держави, тому положення зазначеного Закону судом були застосовані неправомірно.

Між сторонами мали місце договірні правовідносини, договором не було передбачено відшкодування моральної шкоди в разі його не дотримання однією зі сторін.

За таких обставин колегія суддів визнає, що при вирішенні справи судом касаційної інстанції неоднаково застосованно положення одного й того самого закону про відшкодування моральної шкоди, а тому постановленні в справі судові рішення у частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 травня 2006 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2007 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Дніпропетровської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди відмовити, у решті судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.