Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги зв'язку та санкції за дострокове розірвання договорів і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" в особі Криворізької філії закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" про визнання недійсними договорів про надання послуг мобільного зв'язку та відшкодування моральної шкоди за скаргою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2007 року та ухвали Верховного Суду України від 26 вересня 2007 року,

У серпні 2006 року закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв'язок" (далі - ЗАТ "Український мобільний зв'язок") звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за послуги мобільного зв'язку та санкції за дострокове розірвання договорів у розмірі 4 640 грн. 71 коп.

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов про визнання недійсними договорів про надання послуг мобільного зв'язку № 2782681/5.27668.00.00.100556, № 1782669/5.27668.00.00.100556 та № 1782656/5.27668.00.00.100556 від 9 серпня 2006 року, додаткових угод до них і стягнення із ЗАТ "Український мобільний зв'язок" 120 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2006 року позовні вимоги сторін задоволено частково: визнано недійсним п. 1.2 додаткових угод від 9 серпня 2004 року до договорів № 2782681/5.27668.00.00.100556, № 1782669/5.27668.00.00.100556 та № 1782656/5.27668.00.00.100556; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Український мобільний зв'язок" 512 грн. 56 коп. боргу за послуги мобільного зв'язку; у частині стягнення із ОСОБА_1 4 128 грн. 15 коп. штрафних санкцій за дострокове розірвання договорів відмовлено. У задоволенні решти позовних вимог ЗАТ "Український мобільний зв'язок" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2007 року рішення районного суду в частині визнання недійсним п. 1.2 додаткових угод від 9 серпня 2004 року до договорів № 2782681/5.27668.00.00.100556, № 1782669/5.27668.00.00.100556 та № 1782656/5.27668.00.00.100556 і в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 128 грн. 15 коп. за дострокове розірвання договорів скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ЗАТ "Український мобільний зв'язок" про стягнення із ОСОБА_1 4 128 грн. 15 коп. штрафних санкцій; у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ "Український мобільний зв'язок" у частині визнання недійсним п. 1.2 додаткових угод від 9 серпня 2004 року відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 26 вересня 2007 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2007 року та ухвалою Верховного Суду України від 26 вересня 2007 року, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою про перегляд вищезазначених судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами в частині позовних вимог ЗАТ "Український мобільний зв'язок" про стягнення штрафних санкцій та в частині його вимог про визнання недійсним п. 1.2 додаткових угод, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону.

У решті судові рішення не оскаржуються.

Для порівняння неоднакового застосування норм матеріального права скаржник надав ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 жовтня 2005 року у справі за позовом спільного підприємства "Український мобільний зв'язок" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги стільникового радіотелефонного зв'язку та штрафу за дострокове розірвання договору з підстав невиконання договору відповідачем; постанову Вищого господарського суду України від 8 грудня 2005 року у справі за позовом ЗАТ "Український мобільний зв'язок" в особі Вінницької філії до спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез-тран-пол" про стягнення 16 921 грн. 97 коп.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону; визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

Як убачається з ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 жовтня 2005 року, на яку заявник посилається як на судове рішення, яким по-іншому застосовано закон щодо стягнення штрафних санкцій за дострокове припинення договору про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку, касаційна інстанція скасувала судові рішення про задоволення позовних вимог виходячи з того, що судами не враховано вимоги ст. 179 ЦК УРСР про те, що неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання та що неустойкою (штрафом, пенею) може забезпечуватися лише дійсна вимога і її розмір може бути нарахований лише з суми невиконаного зобов'язання за фактично надані послуги та що в разі розірвання договору не можна нараховувати пеню або штраф на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції, відмовляючи ЗАТ "Український мобільний зв'язок" у стягненні із ОСОБА_1 4 128 грн. 15 коп. штрафних санкцій за дострокове розірвання договорів і визнаючи недійсним п. 1.2 додаткових угод про нарахування таких штрафних санкцій, виходив із того, що всупереч п. 6 ч. 1 ст. 3, чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, які передбачають, що засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу та ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", у додаткові договори включено умови (п. 1.2), які є несправедливими, нерозумними, непропорційно великими порівняно із сумою наданих послуг.

Ухвалюючи в цій частині вимог сторін нове рішення, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що при укладенні договорів, у тому числі додаткових (щодо встановлення штрафних санкцій (п. 1.2)), сторони усвідомлювали зміст умов, дійшли щодо них згоди, та ці умови є обов'язковими для них.

При цьому суди всіх інстанцій усупереч ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, які передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам циві льного законодавства, а також моральним засадам суспільства, залишили поза увагою вимоги ст. 549 ЦК України, якою передбачено, як і ст. 179 ЦК УРСР, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання, і що їх розмір обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання або несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, і не передбачено санкції за припинення договору, та не з'ясували, чи може така умова (п.1.2) бути передбаченим ст. 546 ЦК України видом забезпечення зобов'язання після припинення зобов'язання розірванням договору.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині позовних вимог ЗАТ "Український мобільний зв'язок" про стягнення штрафних санкцій та в частині вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним п. 1.2 додаткових угод слід скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2006 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2007 року та ухвалу Верховного Суду України від 26 вересня 2007 року скасувати в частині позовних вимог закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" про стягнення штрафних санкцій та в частині вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним п. 1.2 додаткових угод скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.