Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Херсонській області, Державного казначейства України, третя особа - управління Державного казначейства України в Херсонській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційними скаргами прокуратури Херсонської області, Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області, ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 3 липня 2008 року,

У червні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнював, посилаючись на те, що 30 січня 2001 року був затриманий працівниками міліції за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 19, 170 ч. 1 КК України 1960 року, і арештований. Під час проведення працівниками міліції оперативно-розшукових заходів і проведення працівниками прокуратури досудового слідства в кримінальній справі, допущено ряд порушень законодавства, наслідком яких стало заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди. Позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 10 766 грн. 53 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 278 426 грн. на відшкодування моральної шкоди, зобов'язати прокурора Херсонської області в місячний термін після набрання рішенням суду чинності направити повідомлення до засобів масової інформації про те, що порушена кримінальна справа відносно адвоката ОСОБА_1, його затримання й арешт - незаконні.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 3 липня 2008 року, позов задоволено частково. Визначено відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 50 тис. грн. Відшкодування проведено за рахунок коштів державного бюджету Державним казначейством України шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_1 встановлену на відшкодування суму з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах прокуратура Херсонської області, Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові, ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів вважає, що скарги прокуратури Херсонської області, Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області підлягають задоволенню, а скарга ОСОБА_1 - відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що неправомірними діями працівників прокуратури були порушені права позивача, передбачені п. 3 ст. 5, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року; строки тримання позивача під вартою не відповідали вимогам оперативності та негайності; прокурор не є тією особою, яка наділена законом судовими повноваженнями.

З такими висновками судів погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2002 року ОСОБА_1 було виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України, та визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України та звільнено від призначеного покарання з випробувальним строком на 2 роки. Відповідно до п. "д" ст. 1 Закону України від 5 липня 2001 року "Про амністію" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання. Вирок суду набрав законної сили.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. З Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996, право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.

Аналіз указаних норм свідчить про те, що право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави в ОСОБА_1 не виникло, оскільки він визнаний винним і засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Застосування амністії до засудженого не є реабілітуючою підставою.

За таких обставин колегія вважає, що при ухваленні судових рішень судами було допущено неправильне застосування норм матеріального права в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому судові рішення в справі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові у цій частині.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги прокуратури Херсонської області, Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області задовольнити, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 21 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 3 липня 2008 року, у частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Херсонській області, Державного казначейства України, третя особа - управління Державного казначейства України в Херсонській області, про відшкодування моральної шкоди, у решті судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.