Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Прокопчука Ю.В.,

Перепічая В.С., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування матеріальної й моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмила Михайлівна, ОСОБА_4, комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2007 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно з договором купівлі-продажу від 23 грудня 2002 року придбала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. 24 грудня 2002 року між нею та ОСОБА_2 було досягнуто усної домовленості про проживання його та членів його сім'ї в цій квартирі в строк з 24 грудня 2002 року до 3 серпня 2005 року за умови оплати комунальних послуг і квартирної плати. Після закінчення обумовленого строку вона звернулася до відповідачів із вимогою про їх виселення, однак виконувати її вимоги вони відмовилися.

У зв'язку із цим просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, стягнути з них 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та заборгованість із плати за комунальні послуги та квартирну плату.

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги й просила виселити відповідачів із указаної квартири, стягнути з них 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та заборгованість із плати за комунальні послуги та квартирну плату.

У травні 2006 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 21 жовтня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 1979 року до 15 жовтня 1998 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4, 1980 року народження. У 1995 році ними за спільні кошти була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1. 21 жовтня 1998 року, під час його перебування у відрядженні, ОСОБА_3 продала вищезазначену квартиру ОСОБА_5, який у свою чергу 21 грудня 1999 року продав її ОСОБА_6 ОСОБА_7, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_6, за договором від 23 грудня 2002 року продав спірну квартиру ОСОБА_1 Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не отримувала коштів за продаж квартири від ОСОБА_5 та що квартира була продана без його згоди, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 21 жовтня 1998 року з моменту його підписання та повернути сторони в первинний стан.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: зобов'язано відповідачів виселитися з належної їй квартири, у задоволенні решти її позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

У порушення вимог зазначених вище норм процесуального права, суд як першої, так і апеляційної інстанції, належним чином доводів ОСОБА_2 не перевірили.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на фальсифікацію його підпису на заяві про згоду на відчуження спірної квартири, а на підтвердження своїх доводів неодноразово заявляв клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, однак суд усупереч вимогам ст. ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України без достатніх підстав залишив їх без задоволення, позбавивши тим самим відповідача можливості довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень (а.с. 61-67, 79-85, 124, 177, 184).

Між тим, з'ясування питання щодо достовірності підпису ОСОБА_2 у заяві про згоду на відчуження спірної квартири має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.