розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" (далі - ВАТ "Київспецтранс"), голови правління ВАТ "Київспецтранс", ОСОБА_2 про визнання частково недійсним наказу та поновлення на посаді, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 6 вересня 2007 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ВАТ "Київспецтранс", ОСОБА_2 про визнання недійсним і скасування пп. 3, 4, 6, 7 наказу голови правління ВАТ "Київспецтранс" від 25 квітня 2007 року № 108, яким його незаконно звільнено з посади заступника директора департаменту доходів та фінансів у зв'язку з обранням його рішенням загальних зборів акціонерів від 14 березня 2007 року членом правління цього товариства та зобов'язано до 11 травня 2007 року укласти строковий трудовий договір відповідно до п. 2 ст. 11 Статуту товариства.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 6 вересня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2007 року визнано недійсними пп. 3, 4 наказу від 25 квітня 2007 року № 108 і поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту доходів та фінансів ВАТ "Київспецтранс".

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Установлено, що ОСОБА_1 з 8 листопада 2005 року працював у ВАТ "Київспецтранс" за безстроковим трудовим договором на посаді заступника директора департаменту доходів та фінансів - наказ від 8 листопада 2005 року № 310-квітня 2007 року (п. 2.1. протоколу)(а.с.5).

Рішенням позачергових зборів акціонерів ВАТ "Київспецтранс" від 14 березня 2007 року, оформленим протоколом № 11, ОСОБА_1 обрано членом правління цього товариства (а.с. 6-10).

Відповідно до ст. 11 статуту ВАТ "Київспецтранс" правління товариства є колегіальним виконавчим органом, члени якого обираються на п'ять років, виконують покладені на них функції на підставі укладених з ними строкових трудових договорів (контрактів).

25 квітня 2007 року головою правління товариства було видано наказ № 108, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду члена правління з 14 березня 2007 року на підставі рішення зборів від 14 березня 2007 року № 11; звільнено з посади заступника директора департаменту доходів та фінансів з 26 квітня 2007 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з переходом на виборну посаду члена правління (п. 3 наказу); зобов'язано укласти до 11 травня 2007 року строковий трудовий договір та попереджено, що в разі неукладення договору його може бути відсторонено від виконання обов'язків члена правління (пп. 6, 7 наказу)(а.с. 30-31).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що його звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з посади заступника директора департаменту доходів та фінансів у зв'язку з переходом на виборну посаду члена правління відповідає вимогам закону, а вимога укласти строковий трудовий договір із попередженням про відсторонення від обов'язків члена правління в разі неукладення договору не суперечить законодавству й статуту товариства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові у визнанні недійсними пп. 3, 4 наказу щодо призначення ОСОБА_1 на посаду члена правління й звільнення з посади заступника директора департаменту доходів та фінансів і ухвалюючи в цій частині нове рішення про визнання недійсними зазначених пунктів наказу з поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту доходів та фінансів, апеляційний суд дійшов висновку про те, що до повноважень голови правління не відноситься призначення особи на посаду члена правління, оскільки ця посада є виборною, і її обрання належить до компетенції загальних зборів товариства; а враховуючи, що ОСОБА_1 не укладав строкового трудового договору за посадою члена правління (укладення якого є умовою виконання обов'язків члена правління товариства), то в голови правління відсутні підстави для звільнення його з посади заступника директора департаменту доходів та фінансів.

Рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим. Так, відповідно до п. "г" ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" (чинний на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 97, 98, 99, 159, 161 ЦК України, пп. 9, 11 статуту ВАТ "Київспецтранс" обрання членів виконавчого органу товариства (правління) відноситься до компетенції загальних зборів товариства, тому призначення ОСОБА_1 на цю посаду наказом голови правління за відсутності укладеного з ним письмового строкового трудового договору та звільнення його з посади заступника директора департаменту доходів та фінансів на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за відсутності відповідної його заяви (пп. 3, 4 наказу) обґрунтовано визнано апеляційним судом незаконними.

Що стосується пп. 6, 7 наказу від 25 квітня 2007 року № 108 про укладення з членами правління строкових трудових договорів і допущення члена правління до виконання обов'язків за умови укладення такого договору, то суди дійшли правильного висновку про те. що вони відповідають вимогам закону й установчим документам товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.