Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Процентр" про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном і відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Процентр" (далі - ТОВ "Процентр") про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном і відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що він є власником нежилого приміщення "А-4" площею 87,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

На даний час зазначеним нежилим приміщенням користується ТОВ "Процентр".

Посилаючись на те, що відповідач відмовляється добровільно звільнити спірне приміщення, просив зобов'язати останнього звільнити спірне нежиле приміщення, стягнути з відповідача на його користь 2 947 грн. 73 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 6 березня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: виселено ТОВ "Процентр" з нежилого приміщення "А-4" площею 87,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з ТОВ "Процентр" на користь ОСОБА_1 2 947 грн. 73 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 59 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2008 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 6 березня 2008 року скасовано, а провадження в зазначеній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначений спір повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Частинами 1, 3 ст. 167 ГК України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежиле приміщення АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що відповідач без відповідної правової підстави користується належним йому на праві власності нежилим приміщенням, тим самим позбавляє його як власника права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону та встановлені судом першої інстанції факти уваги не звернув; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин і не взяв до уваги, що спір між сторонами виник із приводу захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд із підстав, передбачених п. 2 ст. 342 ЦПК України.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.