Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" про спонукання до виконання договору та за зустрічним позовом акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" до ОСОБА_1 про визнання частини договору нікчемним, за касаційною скаргою акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2008 року,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" (далі - АКБ "Індустріалбанк") про спонукання до виконання умов договору. Позивач зазначав, що перебуває з АКБ "Індустріалбанк", який є правонаступником акціонерного комерційного банку "МТ-Банк" (далі - АКБ "МТ-Банк"), у трудових відносинах. Згідно з рішенням правління АКБ "МТ-Банк" у вересні 2000 року з метою забезпечення його житлом банком було придбано квартиру АДРЕСА_1, яку було передано на баланс Київської філії банку, а 9 листопада 2000 року з ним було укладено договір найму зазначеної квартири. Відповідно до умов цього договору банк зобов'язався після п'яти років його роботи в банку передати йому квартиру безкоштовно у власність. Оскільки в подальшому банк відмовився від виконання зазначеної умови договору, позивач просив зобов'язати АКБ "Індустріалбанк" безкоштовно передати йому квартиру у власність.

У березні 2008 року АКБ "Індустріалбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання пункту 1.5 та підпункту 2.1.5 пункту 2.1. договору найму квартири від 9 листопада 2000 року нікчемним на підставі ст.ст. 47 та 48 ЦК Української РСР, посилаючись на те, що вказані пункти договору за своєю суттю є договором дарування нерухомого майна, який має бути посвідчений нотаріально. Зазначав, що оскільки вказаний договір нотаріально не посвідчувався, а законом, чинним на час його укладання, встановлено недійсність угоди в разі недодержання її обов'язкової нотаріальної форми, такий договір є нікчемним та не створює юридичних наслідків. Крім того вказаний договір від імені АКБ "МТ-Банк" підписаний керуючим Київською філією банку Майоровим Ю.Г. за відсутності в нього повноважень на укладення угод щодо розпорядження майном банку, а тому, як зазначав АКБ "Індустріалбанк", без схвалення у подальшому оспорюваних пунктів угоди вони не несуть юридичних наслідків для банку та є нікчемними.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 квітня 2008 року обидва позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано АКБ "Індустріалбанк" виконати передбачені пунктами 1.5, 2.1.5 укладеного 9 листопада 2000 року АКБ "МТ-Банк" з ОСОБА_1 договору найму щодо безкоштовної передачі у власність ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 зі сплатою АКБ "Індустріалбанк" податків та інших витрат, пов'язаних із переоформленням квартири. У задоволенні позову АКБ "Індустріалбанк" відмовлено. Зазначеною ухвалою апеляційного суду м. Києва виключено із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вказівку як на підставу для відмови у позові пропуск АКБ "Індустріалбанк" строку позовної давності.

У касаційній скарзі АКБ "Індустріалбанк", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, задовольнивши позов АКБ "Індустріалбанк".

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та відмовляючи у позові АКБ "Індустріалбанк", суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що 9 листопада 2000 року між ОСОБА_1 та АКБ "МТ-Банк" укладено договір найму, за умовами якого квартира надавалась у безстрокове користування ОСОБА_1 і після п'яти років його роботи у зазначеному банку вона мала бути передана йому у власність безкоштовно (п.п. 1.5, 2.1.5 договору). При цьому суд дійшов висновку, що зазначений договір найму укладений в межах повноважень, наданих керуючому Київською філією АКБ "МТ-Банк" Майорову Ю.Г. щодо розпорядження майном, переданим на баланс філії. Так як ОСОБА_1 відпрацював у банку понад 5 років, однак узяті на себе за договором зобов'язання щодо безкоштовної передачі йому квартири у власність банк не виконав, а також відсутні підстави для визнання договору в оспорюваній банком частині нікчемним, оскільки право власності на спірну квартиру до ОСОБА_1 не переходило, суд задовольнив позов ОСОБА_1 та відмовив у позові АКБ "Індустріалбанк".

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно ч.ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про власність", що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо). Окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи. Відповідно до абзацу другого ч. 3 ст. 6 вказаного Закону юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення).

Частиною 1 ст. 29 ЦК Української РСР 1963 року було передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28 грудня 1998 року прийнято на роботу до Київської філії АКБ "МТ-Банк" на посаду спеціаліста валютного відділу, а з 2 січня 2003 року - призначено на посаду начальника відділу цінних паперів. Після приєднання АКБ "МТ-Банк" до АКБ "Індустріалбанк", який став правонаступником АКБ "МТ-Банк", дія трудового договору з ОСОБА_1 була продовжена. 21 липня 2007 року правління АКБ "МТ-Банк" прийняло рішення про придбання для молодого спеціаліста ОСОБА_1 квартири в м. Києві. На виконання цього рішення 12 вересня 2000 року АКБ "МТ-Банк", від імені якого діяв керуючий Київською філією банку Майоров Ю.Г., за договором купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_1. Правління АКБ "МТ-Банк" 20 вересня 2000 року прийняло рішення про прийняття вказаної квартири на баланс Київської філії банку з укладанням з ОСОБА_1 договору її найму. 30 вересня 2000 року між АКБ "МТ-Банк", від імені якого діяв керуючий Київською філією Майоров Ю.Г., та ОСОБА_1 було укладено договір найму вказаної квартири строком на 99 років з установленням плати за найм у розмірі 120 грн. на рік. 9 листопада 2000 року між тими ж сторонами укладено ще один договір найму, за умовами якого квартира надавалась у безстрокове користування ОСОБА_1 і після п'яти років роботи останнього в АКБ "МТ-Банк" вона мала бути передана йому у власність безкоштовно (п.п. 1.5, 2.1.5 договору). Від імені АКБ "МТ-Банк" цей договір також підписав керуючий Київською філією банку Майоров Ю.Г.

Відповідно до розділу 2 Положення про Київську філію АКБ "МТ-Банк", затвердженого загальними зборами акціонерів 25 лютого 2000 року ( далі - Положення) основними завданнями філії є: розвиток товарно-грошових та фінансових відносин у регіоні шляхом надання широкого кола банківських послуг та акумуляції вільних коштів підприємств і громадян з метою використання для кредитування пріоритетних галузей народного господарства; проведення операцій з державними (недержавними) борговими зобов'язаннями (а.с. 38-43). Пунктом 3.3 Положення для досягнення основних завдань і успішного здійснення банківських операцій філії надано, зокрема, право укладати від імені банку різні види угод, передбачені чинним законодавством, у межах повноважень, передбачених даним положенням і дозволом банку, а також самостійно розпоряджатися майном, прийнятим на баланс у межах прав, наданих Положенням. Пунктом 6.5 Положення передбачено, що керуючий філією розпоряджається майном та грошовими коштами філії, видає доручення, укладає договори та інші угоди в межах, передбачених довіреністю банку.

Пунктом 1 довіреності, виданої 4 січня 2000 року АКБ "МТ-Банк" (далі - довіреність) керуючому Київською філією банку Майорову Ю.Г., що була чинною на час укладання договору найму квартири від 9 листопада 2000 року, передбачено, що управління філією повинно здійснюватися у відповідності з цілями і задачами, що поставлені перед банком його статутом, на підставі Положення про філію і цієї довіреності для досягнення прибутковості філії, покращення якості банківського обслуговування на території її діяльності (а.с. 44). Пунктом 2 довіреності визначено, що управління філією полягає у виконанні керуючим філією від імені банку дій, спрямованих на здійснення банківських операцій, передбачених у п. 2.1 довіреності, та забезпечення нормальної діяльності філії (п. 2.2 довіреності) шляхом, зокрема, придбання обладнання, інших матеріальних цінностей, техніки, необхідних для функціонування філії, а також реалізації їх за будь-якими підставами; здійснення інших дій, необхідних для нормальної роботи філії банку в межах прав, наданих цим положенням. Пунктом 3.1 довіреності керуючому філією надано право від імені банку та на підставі довіреності укладати, змінювати і розривати договори, односторонні угоди, виконувати договори, приймати виконання і т.і. для реалізації повноважень, наданих у п.п. 1 та 2 довіреності.

Згідно з договором купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 12 вересня 2000 року Київською міською державною адміністрацією з АКБ "МТ-Банк", банк в договорі представляв керуючий Київською філією банку Майоров Ю.Г. на підставі спеціально наданої йому 8 вересня 2000 року довіреності (а.с. 9).

Суд на зазначене уваги не звернув, вказаної довіреності не вивчив та оцінки їй не дав, так само як не дав оцінки і самому факту видачі банком спеціальної довіреності керуючому Київською філією банку Майорову Ю.Г. на укладення зазначеного договору за наявності в нього чинної на той час довіреності від 4 січня 2000 року.

Також суд не звернув уваги та не дав оцінки листам банку на адресу ОСОБА_1 від 14 лютого 2006 року, в якому банк заперечує укладення з ним договору найму від 9 листопада 2000 року з умовою переходу до нього права власності на квартиру (а.с. 12), та від 5 червня 2006 року, яким банк повідомив ОСОБА_1 як особу, яка на підставі ч. 2 ст. 822 ЦК України користується переважним перед іншими особами правом придбання про намір продати спірну квартиру.

Вказані обставини в своїй сукупності мають значення для правильного вирішення спору, однак суд належної оцінки зазначеним пунктам Положення та довіреностей, а також листам банку не дав, та помилково виходив лише з факту купівлі спірної квартири за рахунок Київсь кої філії АКБ "МТ-Банк", для ОСОБА_1, та перебування квартири на балансі Київської філії АТБ "МТ-Банк".

За таких обставин суд дійшов передчасного висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 та відмову у позові АКБ "Індустріалбанк".

Крім того, вирішуючи позов АКБ "Індустріалбанк" про визнання договору в частині зобов'язання про безоплатну передачу квартири у власність нікчемним, судом не взято до уваги, що на підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним в силу закону, а тому не потребує визнання його нікчемності за рішенням суду.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2008 року скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.