Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що між ним та відповідачем 12 лютого 2007 року був укладений договір купівлі-продажу годинника "Appella" вартістю 1 647 грн.

Посилаючись на те, що годинник виявився неналежної якості, просив розірвати договір купівлі-продажу годинника "Appella", зобов'язати відповідача провернути йому 1 647 грн. - вартість годинника та стягнути 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 4 лютого 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: розірвано договір купівлі-продажу годинника "Appella", укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 лютого 2007 року; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 647 грн. - вартість годинника, 313 грн. 20 коп. витрат на проведення експертизи, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди; стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що товар, придбаний позивачем, був неналежної якості, а тому відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) є правові підставі для розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування моральної шкоди.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12 лютого 2007 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 годинник "Appella" вартістю 1 647 грн. Продавцем на підтвердження придбання зазначеного товару був виданий позивачу гарантійний талон строком на 12 місяців. У процесі експлуатації годинника "Appella" виявилися недоліки товару, про що позивач повідомив відповідача, який у свою чергу здійснив ремонт зазначеного годинника.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Установивши, що годинник "Appella", придбаний ОСОБА_1 у ОСОБА_2, мав істотні недоліки, суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу годинника "Appella" та повернення сплаченої за нього суми.

При встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального права, рішення судів у цій частині відповідають вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суди виходили з того, що така відповідальність передбачена ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Проте погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" (v0005700-96) при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте задоволення такої вимоги за умови її пред'явлення можливе з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", який передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (товар, робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надається для суспільних потреб), у випадках, передбачених законом.

Покладаючи на ОСОБА_2 обов'язок відшкодування завданої моральної шкоди, суди на зазначені вимоги закону уваги не звернули та не врахували, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, оскільки фактичні обставини справи судами встановлено повно, але неправильно застосовано матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.

У решті - рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись пп. 1. 5. ч. 1 ст. 336, ст.ст. 337, 341, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 лютого 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У решті - рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 лютого 2008 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.