Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського обласного комунального навчально-курсового комбінату "Аграрник", Кіровоградської обласної державної адміністрації про стягнення розрахункових сум та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Кіровоградського обласного комунального навчально-курсового комбінату "Аграрник" на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2008 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 грудня 2005 року його було звільнено з посади директора Кіровоградського обласного комунального навчально-курсового комбінату "Аграрник". При звільненні з роботи з ним не було проведено розрахунку. Позивач просив стягнути з Кіровоградського обласного комунального навчально-курсового комбінату "Аграрник" на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 2 700 грн., витрати пов'язані з відрядженнями у сумі 3 тис. грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку та відшкодувати моральну шкоду, розмір якої визначив у сумі 5 тис. грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з Кіровоградського обласного комунального навчально-курсового комбінату "Аграрник" на користь ОСОБА_1 32 176 грн. 95 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з Кіровоградського обласного комунального навчально-курсового комбінату "Аграрник" на користь ОСОБА_1 29 957 грн. 94 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. У частині відшкодування моральної шкоди рішення суду скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Кіровоградський обласний комунальний навчально-курсовий комбінат "Аграрник" просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється, виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2005 року № 100, за два повні відпрацьовані місяці, що передують звільненню. Апеляційний суд також, обчислюючи суми, що підлягають стягненню, виходив із заробітку позивача за два повні відпрацьовані місяці.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 2 та ч. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначені вимоги законодавства неправильно застосував. Суд помилково виходив при обчисленні сум, які підлягають стягненню за затримку розрахунку при звільненні, з середньої заробітної плати позивача за два повні місяці роботи, що передували його звільненню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу перед звільненням за листопад місяць 2005 року заробітна плата не нараховувалася, а за жовтень та вересень 2005 року він одержав заробітну плату за сім робочих днів.

У порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України апеляційний суд не визначив середньоденний заробіток позивача за вересень-жовтень 2005 року та кількість робочих днів за весь час затримки розрахунку; в рішенні не навів розрахунків, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; не зазначив закон, який передбачає нарахування сум за час затримки розрахунку при звільненні працівника відповідно до кількості календарних днів затримки розрахунку.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Кіровоградського обласного комунального навчально-курсового комбінату "Аграрник" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що з посади директора позивач був звільнений 19 грудня 2005 року. У листопаді він не працював, у жовтні відпрацьовано 4 дні, у вересні - 3 дні (а.с.242-243).

Таким чином, суд мав обраховувати середній заробіток, виходячи з виплат за вересень-жовтень 2005 року.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Кіровоградського обласного комунального навчально-курсового комбінату "Аграрник" задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2007 року, рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.