У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 5 жовтня 2003 року відповідач, керуючи власним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, порушив Правила дорожнього руху й допустив зіткнення автомобіля з деревом, в результаті якого він як пасажир автомобіля отримав тілесні ушкодження і втратив працездатність; вироком Калинівського районного суду від 15 червня 2005 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а тому відповідач зобов'язаний сплатити йому заробіток, втрачений внаслідок ушкодження здоров'я.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов і просив стягнути з відповідача заробіток, втрачений ним внаслідок ушкодження здоров'я, за період з 15 квітня 2004 року по 1 лютого 2007 року в сумі 7400 грн., за період з 1 лютого 2007 року по 1 листопада 2007 року в сумі 1800 грн., а також стягувати щомісячно, починаючи з 1 листопада 2007 року й до березня 2008 року, втрачений заробіток в розмірі 200 грн. та стягнути 1000 грн. на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги.

Рішенням Калинівського районного суду від 28 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2008 року, позов задоволено частково, постановлено стягнути з відповідача на користь позивача втрачений у зв'язку з ушкодженням здоров'я заробіток за період з 1 лютого 2007 року по 1 березня 2008 року в сумі 520 грн. та 600 грн. на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 5 жовтня 2003 року ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження в результаті злочинних дій ОСОБА_2 Висновком судово-медичної експертизи від 19 січня 2005 року встановлено, що позивач на час огляду втратив 25% загальної працездатності, висновком МСЕК від 1 лютого 2007 року ОСОБА_1 встановлено 10% втрати професійної працездатності строком до березня 2008 року, розмір середньомісячної заробітної плати позивача до каліцтва - 163 грн. 83 коп., а на час встановлення втрати професійної працездатності її розмір становить 400 грн.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку виплачувати позивачу втрачений заробіток за період з 15 квітня 2004 року по 1 лютого 2007 року, оскільки ОСОБА_1 за цей період заробітку фактично не втрачав, а з 1 лютого 2007 року розмір втраченого заробітку позивача повинен становити 40 грн. щомісячно з урахуванням його середньомісячного заробітку в 400 грн.

Проте з такими висновками суду цілком погодитись не можна.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Згідно частини першої статті 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що його середньомісячний заробіток є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а тому просив розмір втраченого заробітку обчислити виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону та пояснення позивача уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не перевірив чи не є середньомісячний заробіток позивача меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, у рішенні не навів мотивів, за яких дійшов до висновку про необхідність обчислення розміру втраченого заробітку ОСОБА_1, виходячи з середньомісячного заробітку в розмірі 400 грн.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Калинівського районного суду від 28 січня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.