Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого - Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та виключення майна з акта опису та арешту, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 5 травня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом і просив визнати за ним право власності на будівельні матеріали на суму 56 227 грн., які були використані для будівництва будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, і виключити вказані матеріали з акту опису та арешту.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його син - відповідач по справі засуджений вироком суду до трьох років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України і з нього стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_4 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим державним виконавцем був складений акт, яким описано й накладено арешт на незавершений будівництвом жилий будинок АДРЕСА_1. Зазначене будівництво позивач здійснював за власні кошти, витративши 56 227 грн., так як ОСОБА_2 не працює і доходів не має, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 27 грудня 2007 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали: цеглу, блоки, лісоматеріали, цемент, покрівлю на загальну суму 56 277 грн., використані на будівництво жилого будинку АДРЕСА_1; виключено зазначені будівельні матеріали з акту опису та арешту майна від 8 серпня 2007 року.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 5 травня 2008 року зазначене рішення суду скасовано й провадження в справі закрито.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 5 жовтня 2007 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про той самий предмет і з тих самих підстав.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження в справі, якщо набрало законної сили рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих же самих підстав.

Проте з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання права власності на будівельні матеріали вартістю 56 277 грн., які були використані для будівництва жилого будинку його сина ОСОБА_2, а рішення суду від 5 жовтня 2007 року, на яке послався апеляційний суд ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності на будинок незавершений будівництвом.

У зв'язку з наведеним у суду не було підстав для закриття провадження в справі, а тому оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 5 травня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.