Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку в спільному майні подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 6 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ у натурі квартири АДРЕСА_1 та поділ домашньої птиці, яку вони утримували разом під час спільного проживання, посилаючись на те, що спірна квартира є спільним майном його та ОСОБА_2, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 червня 2007 року шлюб між ними розірвано, на його пропозицію добровільно провести поділ квартири та домашньої птиці відповідачка відмовилась.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання за нею права власності на половину спірної квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1, посилаючись на те, що оскільки поділити вказану квартиру в натурі неможливо, а іншого житла в неї немає, вона згодна сплатити ОСОБА_1 компенсацію за його частку в сумі 25 тис. грн.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 6 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за частку в спільному майні подружжя (за птицю) 992 грн. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач і відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі з 4 січня 1996 року до 9 листопада 2007 року. У період шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до довідки комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" від 13 грудня 2006 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по половині спірної квартири. Виконавчий комітет Гніванської міської ради відмовив у наданні дозволу на перепланування та переобладнання спірної квартири відповідно до варіантів, запропонованих у висновках експертизи ( а.с. 101). Відмова в наданні дозволу ніким не оскаржувалась. Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання (а.с. 14) від 13 грудня 2006 року в господарстві сторін у наявності було 13 курей, 14 індиків, 11 гусей, 11 качок, вартість птиці ствержується довідкою СТ "Ринок - коопторг" м. Ямпіль (а.с. 15). ОСОБА_2 не надала доказів про те, що ОСОБА_1 забрав усю птицю.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на жилий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (435-15) .

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. 5 ст. 71 СК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо спільне володіння і користування майном є неможливим.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не заперечував проти отримання матеріальної компенсації вартості його частки в спільному майні та наголошував на тому, що спільне користування будинком разом із ОСОБА_2 є неможливим, а останньою було внесено кошти на депозитний рахунок суду.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що підстав для припинення права власності ОСОБА_1 на частку в спірній квартирі відсутні, суперечать зазначеним нормам матеріального й процесуального права.

Крім того, судом залишилось поза увагою клопотання ОСОБА_2 про виклик у судове засідання свідків, які б могли підтвердити викрадення ОСОБА_1 усієї птиці.

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги та залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 6 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.