Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,50022 га по вулиціАДРЕСА_1

Позивач зазначив, що 21 жовтня 1994 року ним була приватизована вищезазначена земельна ділянка. У травні 2002 року відповідач ОСОБА_1 стала власницею будинку АДРЕСА_1 і його суміжною землекористувачкою. З часу придбання будинку відповідач стала порушувати межу земельної ділянки, самовільно встановила паркан, захопивши земельну ділянку позивача на середині 2м, а в кінці на 4м. У зв'язку з цим позивач просив суд зобов'язати відповідача відновити зовнішню межу земельної ділянки шляхом переносу її паркану відповідно до плану зовнішніх меж ділянки, вказаних у державному акті від 21 жовтня 1994 року.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 19 грудня 2005 року, в позов ОСОБА_1 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 20 листопада 2007 року рішення Волноваського районного суду Донецької області від 19 грудня 2005 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що не доведено порушення межі земельної ділянки позивача з боку відповідачки, що підтверджується і висновком експертизи №1509/23 від 16 серпня 2007 року, згідно з яким у власності відповідачки також знаходиться земельна ділянка меншої площі, ніж зазначено у Державному акті на право власності на землю.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 20 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.