Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Сімферопольська районна державна нотаріальна контора, Чистенська сільська рада Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності у порядку спадкування та встановлення факту родинних відносин,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власницею частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 1992 року. Інша частина цього будинку належала на праві власності ОСОБА_3., матері позивачки, на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 1992 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки, ОСОБА_3, померла. Після її смерті відкрилася спадщина на частину спірного будинку. Спадкоємцями першої черги є позивачка ОСОБА_1 та її рідна сестра ОСОБА_2. 23 березня 2006 року відповідачка ОСОБА_2., як спадкоємець майна ОСОБА_3., отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину будинку АДРЕСА_1. Оскільки позивачка фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері, на момент її смерті і до часу звернення до суду проживає і прописана у спірному будинку, тому просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2., та визнати за нею право власності на частину спадкового майна. Крім того, просила встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3., посилаючись на те, що в її свідоцтві про народження мати записана як ОСОБА_4. Свідоцтво про шлюб матері з ОСОБА_5 не збереглося.

Рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 21 грудня 2006 року, алишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АРК від 14 травня 2007 року, позов задоволено частково. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір'ю ОСОБА_1 В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що з наданих суду документів та з пояснень свідків убачається наявність родинних відносин між ОСОБА_3., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1

Однак не можна погодитись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності у порядку спадкування.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Пунктом п'ятим Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, застосовуються правила книги шостої Цивільного кодексу України (435-15) (2004 року).

Спадкодавиця ОСОБА_3. померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто спадщина відкрилася під час дії ЦК УРСР (1540-06) (1963 року).

Проте, до набрання чинності ЦК України (435-15) (2004 року) ця спадщина ніким із спадкоємців прийнята не була, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, визначеного для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

Тобто спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї. Якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він повинен подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини

Установлено, що ОСОБА_1 прописана і проживає у будинку АДРЕСА_1 з 1968 року.

Судом не досліджено факт постійного проживання ОСОБА_1 у будинку, який є спадковим майном, на момент смерті спадкодавця, який дає їй право вважатися такою, що прийняла спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.

Крім того, ОСОБА_1 є власницею частини спірного будинку на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 1992 року.

Спадкодавиці, ОСОБА_3., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, належала інша частина спірного будинку на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 1992 року.

Майно, що є у власності двох і більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної часткової власності (частина перша статті 355 ЦК України).

Сама по собі спільна часткова власність на будинок не породжує автоматичний поділ його на два окремих будинки з присвоєнням їм двох юридичних адрес.

Будинок АДРЕСА_1 має одну юридичну адресу.

Однак, в матеріалах справи наявні дві домові книги, в яких містяться різні дані про реєстрацію позивачки.

Судом не досліджено природу цих записів, а також чи мало місце реальний поділ будинку на дві його частини.

Отже, судом не досліджено всі докази у справі та не надано їм належної оцінки.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив його без змін.

Оскільки порушення норм матеріального й процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції в частині визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності у порядку спадкування не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду АРК від 21 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду АРК від 14 травня 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Сімферопольська районна державна нотаріальна контора, Чистенська сільська рада, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності у порядку спадкування скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

В решті рішення Сімферопольського районного суду АРК від 21 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду АРК від 14 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.